Наш читач повідомив, що знає цього воєнного керівника особисто. Ось що він розповів:

— У воєнкомі, що розвів курятник з підлеглих жінок, я впізнав свого товариша по службі.

Як відомо, шокуючим і огидним водночас стало відео, яке набрало небувалого резонансу.

На ньому видно, як чоловік у формі військового офіцера вищого чину періодично займається любов’ю на робочому місці з ймовірними підлеглими жінками. Їх троє… а може, й більше поза кадром. А вдома ж дружина і діти. Яких, до речі, він ославив на всю країну…

У кожної жіночки, що добровільно сідають йому на руки та вішаються на шию, сексуальної пристрасті хоч відбавляй. Тому про згвалтування мова не йде.

Те, що у нас ще за компартії і колгоспів було прийнято кожному начальничку негласно, крім дружини, мати коханок, і не одну, знає наше старше покоління. Та і про воєнні романи та «бойових подруг» у командувачів у час минулої війни написано чимало… І ось зараз, в час цієї війни, це виглядає огидно.

Бо ж воєнкому, виходить, робити більше нічого? Тому й влаштовує такі таємні любовні утіхи в гарно облаштованому кабінеті? А тим часом агітаційна робота про службу в армії, облік військовослужбовців та осіб призовного віку провалені! Бо ж що може зробити такий чоловік, якщо у нього такі збочення в голові і така сексуальна «озабоченість».

Знаю життя в гарнізонах не із фільмів. Бо ж сам з родиною не один пройшов. Так, там завжди знаходились жіночки, «падкі» до цього. Що через секс готові були заробити собі кращу посаду, більшу зарплату чи звання. Були такі, що й чоловікам своїм. І мені здається, що вони це знали і терпіли. Але не всі. Був у мене товариш у військовому училищі. Ігор закінчив із відзнакою КВІРТУ у столиці. Одружився з землячкою — однокласницею, яка закінчила медучилище.

Молоде подружжя поїхало служити в один із округів. Ігор був ракетником. А це чергування, і часто нічні. І ось у цей час його молода дружина, мати маленької донечки, закрутила таємний роман із командиром частини. Бо ж він був полковником, якого мали забирати в штаб армії, щоб генерала отримав.

Дружина втратила голову на цьому бажанні не із власного чоловіка-лейтенанта ліпити генерала, а ось так, скороспілкою. Тому жила вже відкрито з командиром. Коли про це дізнався Ігор, він мало не покінчив з собою. І на його нещастя, коханець його дружини таки став командиром округу. Тому Ігор попросився в найвіддаленішу точку, будь-куди, аби від цієї подвійної зради і ганьби…

Пізніше я дізнався, що цей мудак-командир, на зло, бо ж гордий, не змирився, заслав такого перспективного червонодипдомника в таку діру, що він на «точку» вимушений був з гуртожитку з клопами добиратись на велосипеді.

Там служило 4 бійці. Вони пили від нудьги і його почали споювати. З дружиною розлучився. Вона залишилась вільною. Але генеральшею, як мріяла, не стала, бо виявилось, що комбриг, як і воєнком, мав таких курочок чимало. І жив як півень…

Тепер ця Анжела пристаркувата тітка. Донька за кордоном. Як біженка з родиною.

Ігор спився. Щоправда, військову пенсію заробив. Але ледве дотягнув до майора.

Ось таке майбутнє чекає жіночок, яких я побачив на відео із своїм знайомим воєнкомом.

Чи пробачать цього воєнкома дружина та діти? Думаю, пробачать, бо, скільки його знаю, за ним такі любовні інтриги тягнуться.

Віктор Марченко,
полковник у відставці, читач «33-го»

Коли верстався номер газети, в ЗСУ оприлюднили ось таку заяву:

Щодо резонансного відео за участі начальника одного з Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Рівненської області: командування не має претензій щодо виконання офіцером поставлених задач у межах покладених на нього службових обов’язків. Проте відзначаємо, що особисті питання військовослужбовці не повинні вирішувати на робочому місці.

Беручи до уваги сус­пільний резонанс від публікації матеріалів, зазначений офіцер з власної ініціативи написав рапорт про переведення його для подальшого виконання службових обов’язків до однієї з бойових частин. Наказ про його призначення до нового місця служби підписаний відповідним керівництвом.

Обставини встановлення записуючих пристроїв в службовому приміщенні з’ясовуються у межах діяльності відповідних органів. Також зазначаємо, що витік відеоматеріалів був вкинутий та поширений на загал через ресурси та за прямого супроводження «лідерів» суспільної думки ворогів. Відтак звертаємо увагу громадян на необхідність дотримання інформаційної гігієни та більш ретельної перевірки першоджерел.

А ми додамо, що гігієна інформаційна, безперечно, потрібна. Але моральна — в першу чергу. Бо ж в Україні ще не діє закон про багатоженство та наложниць.

Андрій Власенко