Як мама 13-річного сина хочу сьогодні стати на захист підростаючого покоління — покоління майбутнього. А то зараз тільки ледачий цих дітей не гнобить. «О, втупився вже у свій планшет і світу Божого не бачить», — бурчать бабусі і дідусі. «На уроці сидить у телефоні», – пишуть у щоденнику вчителі. «Я в твоєму віці до ночі в дворі футбол ганяв, а ти у соцмережах сидиш!» — чути від батька.

Так, сьогоднішнє покоління не уявляє свого життя без гаджетів та Інтернету. І у них є своє пояснення цьому.

– Мам, ну навіщо мені завчати історичні дати, якщо при потребі я за 30 секунд можу це знайти на «Вікепедії»? — переконує мене син.

– Для загального розвитку, щоб бути розумним, — наполягаю я.

– Та ти розумієш, ми вже давно програли  комп’ютерам, бо навіть якби я зазубрив усі підручники за 11 років навчання в школі, це буде лише 1-2 гігабайта інформації… Це фігня порівняно з пам’яттю навіть твого телефону, — домінує мій Влад. І він має рацію. Поки я змушую його зубрити параграфи в підручнику, його однолітки вже створюють власні комп’ютерні програми, розробляють сайти і заробляють гроші на своїх ютуб-каналах.

Я про це теж багато розмірковую, бо нелегко відмовитися від нав’язаних ще радянською моделлю правил типу «треба вивчитися хоч на якусь професію, щоб заробити на хліб», або «без вищої освіти висока посада тобі не світить», або брати за приклад наших батьків, в яких за 40 років трудового стажу два записи у трудовій книжці.

Але, поспілкувавшись зі своїм підлітком та його друзями, я зрозуміла, що вони зовсім не мріють все життя пропрацювати економістом на одному підприємстві, цим дітям не потрібна вища освіта як засіб для кар’єрного зросту, бо стати главбухом чи директором — це далеко не найкраща для них перспектива. Вони готові експериментувати, пробувати свої сили у різних галузях.

– Я закінчу 9 класів і можу ремонтувати телефони, вже навіть зараз ремонтую батькам і їхнім друзям, а вони мені за це платять. Або сушистом спробую, я вмію! Передивилися з мамою з десяток відео і навчилися суші вдома готувати, — розмірковує 14-річний Артем.

Ці діти розуміють, що часи мінливі і не варто прив’язувати себе до однієї професії. Набагато важливіше не боятися шукати себе в різних напрямках. Нехай в чомусь не пощастить, але це лише старт для нової діяльності.

І хотілося б, щоб батьки і школа теж дещо переформатувалися. Бо дітей необхідно навчити не зубрити параграфи, а вміти шукати необхідну інформацію. Ось дивлюся по своєму сину. Він так не хоче конспектувати підручник. А от зробити презентацію на задану тему — легко! Бачу — у нього фото Межигір’я Януковича. Питаю, для чого цю картинку використовує. А він пояснює, що це один із слайдів до правил про написання апострофа. Творча робота — єдине, що врятує нинішніх школярів від списування з ГДЗ та Інтернету.

А ще необхідно вчити дітей працювати в команді, чого не роблять багато предметників, побоюючись, що всі будуть списувати. А даремно. Бо сьогодні керівники фірм мотивують до колективної роботи, завдання роздають по відділах, секторах, групах і від роботи усього колективу, а не когось окремо переважно й залежить успіх усієї організації.

Подивіться, діти сьогодні вміють кооперуватися навколо спільних інтересів, чого часто не вміємо або не хочемо робити ми — дорослі. І замість того, щоб навчити домовлятися, гуртуватися заради спільної мети, у школах частіше спостерігаєш іншу картину — кожен сам за себе. Хоча саме колективна творчість та спільний емоційний інтелект можуть стати найнеобхіднішими для успіху. Адже у кожній справжній команді є генератори ідей, є її виконавці, а є ті, хто просто вчасно піднесе чашку чаю і створить необхідну атмосферу для творчості, що теж дуже важливо!

Ви запитаєте, а як же навчання, школа, університет, з таким підходом до життя усе це нівелюється? От і я запитала сина про це.

– У мене є ціле життя, щоб вчитися. Це ви звикли, що навчатися потрібно 11 років у школі і потім ще 5 — в університеті, і все, на цьому ваш розвиток закінчився… А я думаю, що вчитися потрібно усе своє життя. Сьогодні мене цікавить англійська як засіб комунікації зі світом, а на старість я буду вивчати зорі…

То, можливо, й не так погано, що яйця курей вчать? Можливо, інакше не було б розвитку?..

Цікаво було б дізнатися вашу думку з приводу вищевикладеного.