Насправді, у самій Буші можна нарахувати аж 77 див.

Неперевершені краєвиди, чисте повітря, цілюща вода, річка, хвойні ліси, соковиті трави, незаймана заповідна тиша і доброзичливі роботящі люди. Цей список можна продовжувати довго. Можна окремо розповісти про бушанську фортецю, Гайдамацький яр, найдавніші на землі людські помешкання та прадавні святилища. Поряд такі ж давні села і прекрасні села.

Тепер на мить уявіть, що посеред цієї заповідної території незрозуміло хто на тринадцяти гектарах розробляє кар’єр з видобутку пісковика чи вапняка. Вибухи, пилюка, реальніша за сахарську, сотні важких самоскидів. Що буде з підземними водами, як це вплине на джерела та криниці.

Але, найстрашніше в цій історії те, що попри розмови про боротьбу з корупцією, вона нахабно чіпляється за все, щоб успішно вижити в Україні після війни. Хто міг давати дозвіл на цю авантюри, на узгодивши сумнівну оборудку з жителями бушанської громади, як того вимагає закон. Хто склав таку смішну ціну за “знищення” 13 гектарів заповідної землі.

Хто так цинічно і безпардонно позбавляє українців можливості доторкнутися до своєї реальної історії, відчути дух національної гордості, підживитися незламною силою захисників Бушанської фортеці. Хто намагається знову обдурити місцевих жителів і забрати у них майбутнє, підсунувши бомбу повільної дії?

Народ хоче знати в обличчя і своїх антигероїв. Сподіваюсь, що їх нам назвуть і відіб’ють охоту наживатися на чужому та оскверняти святе.

Віктор Гуменюк