Саме він 21 рік працював на цьому підприємстві та забезпечував реалізацію виробленого цукру.
Від автора: – Теофіпольський цукровий завод будувався на моїх дитячих очах. Казали, це була Всесоюзна комсомольська будова. Це було щось таке велике і незвичайне. Потім у моїх батьків, як і багатьох знайомих, були акції цього заводу.
Мої батьки ще виграли — продали акції і купили спальню в хату. А решта — тапочки кімнатні.
Коли завод був державним, про те, скільки і хто там вкрав цукру, легенди ходили. Нажився на теофіпольському цукрові багато хто. А вже у приватній власності цей завод став новаторським підприємством.
– Приклад ефективної роботи та перевтілення цього підприємства є унікальним для усієї України. Особливо в епоху, коли цукрові заводи стали нерентабельними і їх масово порізали на металобрухт.
А ось Теофіпольський цукрозавод — це не лише прибуткове підприємство цукроваріння, але й завершений цикл виробництва з переробки відходів виробництва та с/г продукції.
Це був один з найбільших в СРСР цукрових заводів. І входив у 14 найважливіших будов України. Його відкрили у 1975 році. І одразу для великої кількості людей із селища, що там виросло, постала проблема: де працювати цілий рік?
— Проблема всіх цукрових заводів в Україні — реалізація продукції та сезонність. 4 місяці люди працюють на цукровому заводі, а далі що? Як тут вирішили цю проблему, причому чи не першими в країні?
— Я 21 рік пропрацював на заводі, який викупили у акціонерів, і він став приватним. Більшу частину — заступником директора з комерції.
Без перебільшення можу сказати, що були дуже важкі часи, коли їхали машини з буряками біля заводу з полів, що за три кілометри. Але їх везли за наказом представників місцевої влади аж за сто кілометрів до Крем’янця. Я, як заступник директора, відповідав за реалізацію. А мій батько на цьому підприємстві раніше працював вантажником. Мене оцінили на підприємстві за відданість роботі, а не через впливових батьків чи родичів.
Я був дуже вдячний, що мені повірили, бо жив у містечку цукроварів з дитинства. Сюди батьки обміняли квартиру і переїхали із Хмельницького. І саме як користувач комп’ютера, який мені подарував батько, був запрошений в цю компанію. Тому в мене почуття раціоналізму і пошуку нового і перспективного звідти.
Бо саме так я з колегами знайшов шлях реалізації у важкі економічні часи цукру до Грузії. І 57 % цукру, який споживала ця країна в 2017 році, це був наш, теофіпольський.
Із заводу я пішов. Паралельно у 2007 році розпочав власний бізнес із надання послуг комбайнами. А далі вже почав розвивати інші напрямки.
Але те, чого досягло це підприємство, щоб ефективно працювати цілий рік і переробляти відходи, є прикладом для інших.
Сюди входить завод, який переробляє буряк на цукор, а ось що далі відбувається з відходами — це дійсно унікальне новаторство і проєкт майбутнього для наслідування інших цукровиків.
Про деталі, з метою гарантій безпеки, ми розповімо після війни, але саме такий підхід зумів вивести це підприємство у лідери Європи.
Тут навчились переробляти органічні відходи із цукрового жому, силосу, соломи та посліду. Наприклад, проблемою біоетанолових заводів є барда, її важко було утилізувати, потрібен спеціальний дозвіл, а тут її можна переробити в енергію.
У мене є мрія, як вирішити питання збільшення податків і забезпечення робочих місць у Теофіпольській ТГ.
Ми в процесі створення поряд із Теофіпольським заводом зеленого індустріального парку повного циклу. План розроблений мною та ГО «Подільська агенція регіонального розвитку».
Індустріальні парки — це інноваційні промислові комплекси, що поєднують в собі виробництво та економічні стандарти для просування сталого виробництва та розвитку. Поряд із цими об’єктами майбутнього до виробництва цукру, іншого, що вже там виробляється, елеватора та комплексу по відгодівлі свиней, у перспективі плануємо додати нові переробні підприємства, переважно з органічними відходами. Адже їх буде можливість перетворити в енергетичні продукти. Саме в діяльності такого індустріального парку є чимало переваг як для інвесторів, так і для громади. Податкові пільги від держави та можливість використання зеленої енергетики. Тут дуже вигідне місце для такого проєкту — поряд транспортні шляхи — транспортна залізниця та автошлях. Земельна ділянка — 31 га, газопровід, водосховище і очисні споруди.
Якщо ми цю мрію із технопарком у громаді втілимо в життя, це забезпечить для жителів громади понад 2 000 робочих місць. І це буде прорив. Мета створення індустріального парку — щоб люди мали роботу і не думали про заробітки за кордоном та про урбанізацію.
Європу треба будувати тут, щоб воїни, які повернуться, віримо, що з Перемогою, їхні родини, усі земляки мали роботу і гідне життя, — наголошує голова Теофіпольської ТГ Михайло Тетенев.
Спілкувалась
Тетяна Редько
