Вони наші біль і гордість! Вінниччина прощається із загиблими на цьому тижні Героями
У 21 Герой навіки…
Плачуть всі: і дорослі, й малі,
Туга й жаль нам серця розриває.
Горе нам, горе нашій землі!
Війна кращих синів забирає.
Вапнярську громаду сколихнуло чергове горе. Знову трагічна новина, яка також полинула у село Високе.
Ряди Небесного війська поповнив 21-річний Максим Шумлянський… Молодший сержант Шумлянський служив інспектором прикордонної служби 2 категорії – навідником-оператора другого відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування. Прикордонник проявляв мужність та героїзм при відсічі та стриманні збройної агресії окупанта. Проте, на превеликий жаль, бойове завдання стало для Максима останнім.
7 квітня в районі н.п. Новомихайлівка Донецької області життєва зірка молодого Героя навічно згасла. На жаль, ми втрачаємо молодих патріотів, перспективних людей, мужніх захисників України. Це неможливо осягнути…
Козятин на колінах
Тут прощалися з Героєм, який загинув від рук ординської навали, Євгенієм Прусом.
Земляки згадують, що Євгеній працював у локомотивному депо слюсарем. Далі служба в Національній гвардії Україні. В 2020 році помер батько. Після служби повернувся в локомотивне депо слюсарем, потім помічником машиніста.
10 квітня 2023 року був призваний до лав Збройних сил України. Розвідник – сапер 1-го розвідувального відділення однієї з військових частин. Останній бій Героя відбувся 13 серпня минулого року в районі н.п. Роботине Запорізької області. З того часу вважався зниклим безвісти. Ідентифікований за результатами тесту ДНК 12 квітня. Рідні та друзі кажуть, що Євгеній був дуже турботливим, мудрим, надійним, доброзичливим, справедливим. Він з честю приймав усі життєві ситуації. Євгену назавжди залишилось 25 років.
Кожен день стає ще чорнішим у Козятинській громаді. Бо щойно земляки провели у засвіти Євгенія Пруса, як знову похоронка… Виконуючи бойові завдання, загинув захисник України Андрій Панчук.
Липовець оплакує Миколу Ісаєва
Солдат інженерно-загороджувального батальйону 59 окремої мотопіхотної бригади ім. Якова Гандзюка Микола Ісаєв родом із с. Сутиски Тиврівського району.
Згодом сім'я переїхала до с. Білозерівка. Хлопець проживав із бабусею. Батько помер у молодому віці, і мама змушена була заробляти на сім'ю одна.
Згодом сім'я купила дім у м. Липовець. Разом зі старшим братом Олександром займався підприємницькою діяльністю. Щирий друг, добра і чуйна людина - таким він залишиться в пам'яті сусідів, яким завжди допомагав.
Був сміливим і мужнім, мав досвід. У свій час воював добровольцем в зоні бойових дій АТО.
З початком широкомасштабного вторгнення був мобілізований до лав ЗСУ. 10 квітня у н.п. Красногорівка Донецької області Микола героїчно загинув, вірний військовій присязі… Йому було неповних 37 років.
Воїна поховали у с. Пеньківка Турбівської селищної громади, де лежить його мати.
Хмільник у жалобі за ще двома Захисниками
16 квітня до Хмільницької громади “на щиті” повернувся захисник України Юрій Дусь.
17 квітня в селі Кожухів навіки знайшов спокій загиблий Герой російсько-української війни…. Він героїчно поклав на жертовник Перемоги найдорожче - своє життя.
Але знову стривожено захмарилося небо над Хмільницькою громадою… Знову опадає додолу весняний цвіт молодого життя, загубленого на війні…
11 квітня біля н.п. Терни Донецької області загинув за нашу Батьківщину вірний військовій присязі Микола Рибак. Горе у с. Журавне Порицького старостинського округу Хмільницької громади. Тут назавжди збережуть світлу пам'ять про воїна, який поклав своє життя на вівтар своєї Батьківщини.
Шукали серед живих…
До Шаргородської громади надійшла трагічна звістка про непоправну втрату на фронті Захисника України Михайла Богацького. Молодий і перспективний, добрий та щирий, вірний патріот рідної держави, чоловік у грудні 2022 року став до лав Збройних сил України, аби захистити від ворога Україну, рідних та близьких.
Солдат Михайло Богацький служив у механізованому відділенні механізованого взводу механізованої роти. Попри свій молодий вік, він швидко вчився, був виваженим та сміливим, вірним своїй справі та своїм побратимам, завжди був готовий прийти на допомогу.
На жаль, війна безжальна. Зв'язок воїна з рідними обірвався, дружина отримала сповіщення про те, що її чоловік, батько двох чудових діток, пропав безвісти. А далі рідним повідомили про загибель Михайла під час бою з ворогом біля м. Вугледар на Донеччині 24.02.2023 року.
Увесь цей час згорьовані рідні чекали на свого Михайла, шукали його, проте його вдалося віднайти не відразу.
Усі, хто знав Михайла Віталійовича, пам’ятатимуть його як добру і світлу Людину, гарного друга, прекрасного сина, люблячого чоловіка та батька.
Вони були Героями на війні, а стали янголами у небі
13 квітня у Бершадській громаді відбулася церемонія прощання з загиблим Героєм, жителем м. Бершадь – Олександром Десятником. Захиснику було 42 роки … Він загинув при виконанні службового обов’язку 8 квітня біля н. п. Семенівка Донецької області.
3 квітня під час ведення бойових дій в районі н.п. Новодарівка Малинівської сільської громади Запорізької області загинув Роман Лукашенко, житель с. Городківка.
Призваний на військову службу 14 грудня 2023 року Тульчинським РТЦК та СП, солдат Лукашенко служив номером обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1 гірськоштурмової роти.
Лише серце знає всю глибину смутку за рідними, душі яких полинули в небо навіки. Залишається з нами пам'ять про них - світла, як сльоза, вічна, як вогонь, що крізь земне життя віє німим спокоєм, зберігаючи назавжди теплі спомини про всіх, кого вже ніколи не повернути. Вічна пам'ять та шана Воїну-Захиснику!
Трагічна звістка для Піщанської громади. Чергове сповіщення з війни надійшло в родину Щербатих з смт Піщанка. Назавжди у Небесному війську тепер служитиме Олександр Щербатий. Призваний на військову службу по мобілізації 9 березня 2022 року, солдат Щербатий служив навідником механізованого відділу механізованого взводу механізованого батальйону.
19 січня внаслідок штурмових дій противника біля Авдіївки Покровського району Донецької області захисник прийняв свій останній бій. Пам’ять про мужнього воїна залишиться в серцях рідних, близьких, громади, а його відважність та мужність стануть вічним прикладом для майбутніх поколінь та всіх нас.
Душа до Бога журавлем злетіла
Під час виконання бойового завдання, внаслідок ворожого мінометного обстрілу, в районі н.п. Білогорівка Луганської області 8 квітня загинув Сергій Новоженюк, житель с.Високе Вапнярської громади.
Старший сержант Новоженюк служив водієм-радіотелефоністом 1 стрілецького відділення 1 стрілецького батальйону. Ще в одній домівці оселилися горе, розпач і сум. Нехай добрий, світлий спомин про захисника назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів, усіх, хто знав, любив та шанував Сергія. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас.
І квітень тче чорну хустину...
Як дощ весняний - падає сльоза…
- Не плачте, люди,
Я помер за Україну.
Довгих п’ять місяців батько чекав на звістку про сина. Проте дива не сталось.
Трагічне сповіщення підтвердило факт загибелі… 16 листопада 2023 року біля н.п. Новопрокопівка Пологівського району Запорізької області загинув мужній воїн Роман Стрій із с. Кинашів Тульчинської громади.
Мобілізований на військову службу 20 січня 2023 року, солдат Роман Стрій служив водієм-електриком 3 обслуги взводу звукометричної розвідки батареї управління та артилерійської розвідки.
Загибель воїна підтвердилася у ході ДНК-експертизи.
Вінницька громада попрощалася з найкращими синами
Дмитро Мазур став на захист Батьківщини торік у лютому. Воював у лавах 411-го окремого стрілецького батальйону ЗСУ. Перебував там, де точилися найгарячіші зіткнення. На жаль, бій 11 квітня поблизу с. Терни Донецької області став для воїна останнім. Йому було лише 44 роки… Вдома на Дмитра чекали дружина та п’ятеро дітей…
Олег Каргальсков пішов захищати Батьківщину восени 2022 року. Воював у складі 4-ї танкової бригади. Згодом був переведений до танкового батальйону 33-ї окремої механізованої бригади водієм-механіком танка.
Брав участь у боях на території Харківської, Донецької, Запорізької областей. Загинув поблизу міста Курахове Донецької області 9 квітня.
У Олега залишились дружина та троє дітей: два сини та неповнолітня донька.
Дмитро Ковальов долучився до Збройних сил за власним покликом на початку повномасштабного вторгнення. Був військовослужбовцем 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Боронив країну від ворога на авдіївському напрямку.
На жаль, у бою 19 травня 2023 року отримав важку мінно-вибухову травму, яка виявилася смертельною. Серце воїна припинило битися 15 квітня. Йому навічно залишилося 43…
- З першої хвилини повномасштабного вторгнення Дмитро рвався на передову. Брата не влаштовувала робота в тилу – у військовому шпиталі, до якої його долучили на початку служби. Тож він наполегливо просив про переведення туди, де найгарячіше, й свого домігся. Казав, що понад усе хоче зупинити агресора, щоб ворожі танки не стояли у рідному місті, біля рідного будинку, – зазначає жінка. – Відтоді воював без жодної відпустки… Про те, що довелось пережити, не розповідав… Страшна звістка надійшла сама. Торік у травні внаслідок мінометного обстрілу Дмитро отримав складну черепно-мозкову травму. Лікарі до останнього намагалися вирвати його із рук смерті, але сили виявилися нерівними…
Героїв поховали на Алеї слави Сабарівського кладовища.
Редакція газети висловлює щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...
Сторінку підготувала Людмила ПОЛІЩУК
