12 квітня під час бою поблизу селища Очеретине Покровського району Донецької області Олександр отримав множинні вогнепальні поранення, які призвели до смерті. Серце воїна зупинилося 17 квітня… Йому було лише 52 роки.
У тому трагічному бою Олександр боровся до останнього. Кулі прошивали його з голови до ніг, але, пересилюючи біль, він продовжував виносити пораненого побратима з-під ворожого вогню. Зараз врятований у важкому стані перебуває у лікарні. На щастя, він житиме, розповідає дружина небесного воїна Ольга.
«Олександр дуже хвилювався за тих, із ким воював пліч-о-пліч. Говорив, що це його друга справжня родина. Усіма своїми силами оберігав своїх побратимів. Наставляв та опікувався молодшими, прислухався до старших. Рішення піти на війну чоловік прийняв самостійно. Був переконаний, що це його обов’язок. Казав, що вже має життєвий досвід та понад усе хоче захистити від ворога мене, доньку, матір…», – пригадує Ольга.
Народився Олександр Яремчук у селі Корделівка Вінницької області. Після закінчення місцевої школи поїхав на навчання до Вінниці. Здобув юридичну освіту в тоді ще м’ясо-молочному технікумі та залишився працювати. Майже половину життя віддав роботі в правоохоронних органах.
«У вільний час Олександр захоплювався музикою. Сам гарно співав. Мав приємний голос та бездоганний слух, – розповідає дружина Героя Ольга. – «А я, захочеш, стану вітром, зловити б тільки посмішку одну…» – це слова з його улюбленої композиції «Зорі запалали» гурту «Без обмежень», яку він часто наспівував нам у сімейному колі…»
Церемонія прощання розпочнеться о 13:00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Вінничан запрошують зустріти та провести траурний кортеж, який рухатиметься вул. Соборною, живим коридором.
Поховають воїна о 14:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
🕯 Вклоняємось перед відвагою, стійкістю та патріотизмом полеглих українських воїнів, які боролися за Перемогу!
