Я Іван Цішенко діючий працівник поліції, долею мені пощастило попрацювати вдвох в одному екіпажі, майже рік із Максимом Зарецьким.

Тільки розпочинаючи нашу співпрацю я, як більш досвідчений працівник, відразу подумав “знову дали якогось “малого” який нічого не вміє та його слід навчати”, але на мій подив цей молодий хлопець так швидко сприймав інформацію, що через дуже короткий проміжок часу я сам почав навчатись у нього багатьох речей та наш екіпаж став міцний, що давало нам можливість вирішувати складні завдання пов’язані із роботою поліції. Ми швидко стали друзями поза службою, адже я помітив, що Максимові притаманні дуже багато хороших якостей таких як чесність, доброта, щедрість, співчуття, відкритість у спілкуванні, його почуття гумору давало нам можливість пройти через усі негаразди поліцейської роботи, за що я йому дуже сильно вдячний.

Коли я переводився на іншу посаду та ми заступили на наше останнє чергування він сказав “а давай зробимо прощальне фото, адже ми уже не будемо напарниками” Я дякую цій людині за все та вірю, що пройде час і ми зустрінемось та знову будемо друзями, але вже не в цьому світі.

Висловлюю щирі співчуття батькам Максима, тримайтесь я буду поруч з Вами.