Від редакції. Просимо представників громад надсилати до редакції для публікації розповіді про загиблих Героїв-земляків із фото за адресою gazeta@33kanal.com
Вони наші біль і гордість! Вінниччина прощається із загиблими на цьому тижні Героями
24-річна військова Альона Лідова загинула від ракетного удару по Чернігову
Шаргородщина попрощалась із Захисницею рідної землі Альоною Лідовою із села Теклівка. В останній земний шлях вірну доньку України проводжали рідні та близькі, бійці ЗСУ, однокласники, друзі, знайомі та односельчани.
24-річна старший лейтенант Альона Лідова служила в лавах ЗСУ на посаді заступника командира роти матеріального забезпечення з морально-психологічного забезпечення.
17 квітня військова загинула під час ракетного удару, нанесеного ворогом у місті Чернігів. Захисницю похоронили на Теклівському кладовищі.
Рідні згадують, що Альона була щирою, доброю та не за роками мудрою жінкою, відважною і сміливою патріоткою України, люблячою донькою та чудовою дружиною.
Вогонь життя раптово згас..
18 квітня в селі Гопчиця Погребищенської територіальної громади провели в останню путь Захисника України Костянтина Задоя, який 8 квітня, під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини в районі с. Нетайлове Донецької області, отримав поранення.
13 квітня серце воїна навіки зупинилось в одній із вінницьких лікарень… Снайпер Задоя віднині боронитиме Україну разом з лицарями Небесного легіону. Слава і вічна пам’ять Герою.
На щиті до рідного дому
Сутисківська громада продовжує втрачати своїх Героїв… 17 квітня після важкого поранення обірвалося життя Захисника України Андрія Давискіби. У скорботі земляки, вся громада схиляють голови перед загиблим Захисником, який власне життя віддав за нашу Батьківщину!
Ще одним болючим ударом для жителів Томашпільської громади стала страшна звістка про загибель 28-річного воїна — навідника 4 штурмового відділення штурмової роти, антонівчанина Ігоря Рябенка. Загинув хоробрий Захисник 17 квітня під час виконання бойового завдання поблизу с. Очеретине. Нехай добрий, світлий спомин про Ігоря стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.
А 11 квітня внаслідок артилерійського та мінометного обстрілів в районі с. Терни Лиманського району Донецької області загинув молодший сержант ЗСУ, уродженець с. Трибухи Юрій Дусь. 10 лютого 2023 року був призваний на військову службу по мобілізації. Попрощалися з відважним Героєм у с.Кожухів. Щирі співчуття родині загиблого захисника Вітчизни.
Олександра Дячука шукали серед живих. Воїн загинув у вересні 2022-го, лише тепер підтвердили смерть. 24 квітня в с. Спичинці навіки попрощалися з Героєм.
Вінницька Алея слави знову у прапорах…
Віктор Рогачов: навесні 2023 року бахмутчанин мобілізувався до Збройних сил України. Служив оператором безпілотних літальних апаратів у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Загинув 16 квітня, виконуючи бойове завдання поблизу міста Красногорівка Покровського району Донецької області. Місцем вічного спочинку воїна стане Алея Героїв Сабарівського кладовища.
Всеволод Іванцов — молодий офіцер долучився до захисту Батьківщини із перших днів повномасштабного вторгнення. Був льотчиком-штурманом 11-ї окремої бригади армійської авіації «Херсон». На гвинтокрилі Мі-8 здійснив близько 180 бойових вильотів, наводячи жах на окупантів… Загинув при виконанні військового завдання у повітряному просторі поблизу села Роботине Запорізької області. Це сталося 13 лютого цього року…
«Бути військовим льотчиком Всеволод мріяв із дитинства. Гарно навчався та гартував себе фізично. Підтримував спортивну форму, займався єдиноборствами, – розповідають рідні полеглого Героя. – У вільний час захоплювався живописом, а ще історією. Навіть торік вступив у магістратуру за спеціальністю «історія та археологія» до Південноукраїнського національного педагогічного університету. Мав також чимало інших планів на життя, яким, на жаль, не судилося здійснитися…»…
Вічна шана Захиснику неба…
Дмитро Ковальов долучився до Збройних сил за власним покликом на початку повномасштабного вторгнення. Був військовослужбовцем 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Боронив країну від ворога на авдіївському напрямку. 19 травня 2023 року отримав важку мінно-вибухову травму, яка виявилася смертельною. Серце воїна припинило битися 15 квітня. Йому навічно залишилося 43…
«З першої хвилини повномасштабного вторгнення Дмитро рвався на передову. Казав, що понад усе хоче зупинити агресора, щоб ворожі танки не стояли у рідному місті, біля рідного будинку, – зазначає жінка. – Відтоді воював без жодної відпустки… Про те, що довелось пережити, не розповідав… Страшна звістка надійшла сама. Торік у травні внаслідок мінометного обстрілу Дмитро отримав складну черепно-мозкову травму.
Лікарі до останнього намагалися вирвати його із рук смерті, але сили виявилися нерівними…
Сергій Плаксюк добровільно долучився до Збройних сил вже у другий день повномасштабного російського вторгнення. Воював у складі 23-ї окремої механізованої бригади. Свій останній бій прийняв поблизу селища Очеретине Донецької області 12 квітня. Воїну назавжди залишилось 55.
Сергій народився у Вінниці. Після закінчення загальноосвітньої школи №33 опанував швейну справу у місцевому професійно-технічному училищі. Проте його професійний шлях визначили навички роботи з електрикою, які набув у юнацькі роки під час проходження строкової армійської служби. Тоді ж йому довелося рятувати людей із-під завалів в уражених землетрусом містах Вірменії, розповіла донька полеглого Героя Анастасія.
«Ті події залишили глибокий слід у душі батька. Він назавжди залишився рятувальником, відчував свою відповідальність за життя людей та у скрутні хвилини намагався підтримати і допомогти, – пригадує донька воїна. – Так було й тоді, коли розпочалось повномасштабне вороже вторгнення. Батько не вагався ні хвилини. Адже його допомоги потребувала рідна країна…»
Вдома на нього чекали дружина, двоє дітей та двійко онуків, сестра та племінники…
За самовідданість Сергій Плаксюк був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «За взірцевість у військовій службі» III ступеня.
Вінницька громада прощається із полеглим Захисником Олександром Яремчуком. Чоловік став на захист Батьківщини у березні 2022 року. Воював у лавах 425-ї окремої штурмової бригади «Скала» на східному напрямку. 12 квітня під час бою поблизу селища Очеретине Покровського району Донецької області Олександр отримав множинні вогнепальні поранення, які призвели до смерті. Серце воїна зупинилося 17 квітня… Йому було лише 52 роки.
У тому трагічному бою Олександр боровся до останнього. Кулі прошивали його з голови до ніг, але, пересилюючи біль, він продовжував виносити пораненого побратима з-під ворожого вогню. Зараз врятований у важкому стані перебуває у лікарні. На щастя, він житиме, розповідає дружина воїна Ольга.
Ямпільська громада у скорботі
Загинув військовослужбовець Василь Боднар. Молодший сержант, командир відділення взводу протитанкових керованих ракетних комплексів механізованого батальйону. Загинув військовий від отриманих поранень поблизу населеного пункту Терни Донецької області вірний військовій присязі у бою з окупантом, виявивши стійкість і мужність, 31 березня. Ямпільщина у чорному смутку…
Відлітають воїни у вічність
Трагічне сповіщення про втрату отримала Тульчинська громада. Підступна хвороба забрала життя Олександра Кандали — жителя с.Ульянівка. Чоловік служив стрільцем-санітаром. Окрім російського окупанта, наш Герой-захисник боровся із хворобою, яка випалювала його зсередини. 15 квітня життєва зірка Олександра згасла.
Жителі Райгородської громади провели в останню дорогу Олександра Гнатюка. Був старшим солдатом в/ч А 4840. Загинув Олександр Гнатюк 15 квітня в районі населеного пункту Терни Донецької області. Поховали воїна в селі Нижня Кропивна.
«Петрович» — так називали побратими Миколу Хейлика з Дмитренок (Гайсинська громада). Згадували його смачні супи та «золоті руки»: всі зручності військового життя – то його турбота. Народився Микола Петрович 01 січня 1970 року. Був головним сержантом в/ч 4986. Життя Миколи Хейлика обірвала ворожа міна 15 квітня поблизу с Заріччя Чернігівської області.
Під дощем з героєм прощалося все село Дмитренки.
У Козятині на площі воїни “на щиті”
Тут прощалися із відважним захисником Андрієм Панчуком. Чоловік у жовтні 2023 року був призваний до лав Збройних сил України. Механік – водій 3-го механізованого відділення — бойової машини 1- го механізованого взводу з 21 лютого вважався зниклим безвісти, виконуючи бойові завдання в районі села Синьківка Харківської області. Майже 2 довгих місяці тривала остання дорога додому.
М’який, добрий, спокійний, доброзичливий та щедрий. Займався технікою та розумівся на ній, легко та майстерно її ремонтував. Надійний – саме так казали про Андрія його побратими. Він був справжнім другом, на якого можна було завжди покластися, а ще хорошим сином для своїх батьків, коханим чоловіком та люблячим татом. В нашого захисника лишився маленький син Андрій. Похований воїн на кладовищі у с.Махаринці.
Редакція газети висловлює щирі співчуття рідним загиблих героїв… Вічна слава і вічна пам’ять…
Сторінку підготувала Людмила ПОЛІЩУК
