Посттравматичний стресовий розлад  (ПТСР) – порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події. Українці, які понад два роки живуть у стані війни і переживають пов’язані з нею наслідки, у зоні ризику виникнення розладу.

В департаменті охорони здоров’я Вінницької міської ради розповіли, що наразі виявляти хворобу на ранньому етапі навчають вінницьких сімейних лікарів, які приймають пацієнтів у центрах первинної медико-санітарної допомоги і фактично є першими, хто може професійно діагностувати недугу. Навчання для медиків міста проводять експерти благодійної організації «Благодійний фонд «Лікарі без кордонів».

Медична координаторка ор­ганізації «Лікарі без кордонів» Крістін Мвонгера розповіла, що тренінги для лікарів первинної ланки проводять менеджери інтернаціональної команди, які працюють у сфері психічного здоров’я. До навчань залучають психологів, які мають досвід роботи з ПТСР, психіатрів, лікарів програми mhGAP (програма дій із подолання прогалин у сфері психічного здоров’я ВООЗ), а також команду соціальних працівників з популяризації здоров’я.

Навчання з діагностики ПТСР для сімейних лікарів

Курс з виявлення ПТСР допомагає нашим медикам бачити симптоми розладу на ранньому етапі, щоб згодом скерувати пацієнтів до вузьких спеціалістів. Людей, у яких розлад виник саме через війну, направляють до вінницького центру «Лікарів без кордонів», де про них дбають фахівці організації. Тих, у кого прояви хвороби виникають внаслідок інших травматичних подій, – до психіатрів/психологів міста.

З листопада 2023 року команда БФ «Лікарів без кордонів» провела тренінги для 40 лікарів та медичних сестер з п’яти ЦПМСД міста. Наступними тиж­нями заняття планують провести ще для 20 лікарів.

Лікарі, які пройшли навчання від організації

У департаменті охорони здоров’я міської ради наголошують: ГСР (гострий стресовий розлад) та ПТСР – розлади, з якими людині може допомогти лише фахівець. Серед поширених симптомів:

– повторне переживання, тобто нав’язливі тривожні спогади про подію, яка травмувала; нічні жахи; інтенсивні психологічні страждання або соматичні реакції: піт­ли­вість, прискорене серцебиття та паніка при нагадуванні про цю подію;

– уникнення й емоційне заціпеніння – уникнення занять, місць, думок, почуттів або розмов, пов’язаних із подією; обмежені емоції; втрата інтересу до звичайної діяльності; почуття відстороненості від інших;

– надмірне збудження – безсоння, дратівливість, труднощі з концентрацією уваги, постійна настороженість.

Сергій Годун