У ньому йдеться про те, що під час військового стану права людини, передбачені низкою статей Конституції, можуть бути обмежені. У тому числі право на вільні вибори. Статті Конституції, щодо яких встановлені обмеження, гарантують:

– недоторканність житла (ст. 30);

– таємницю листування, телефонних переговорів та іншої кореспонденції (ст. 31);

– невтручання в особисте і сімейне життя (ст. 32);

– свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати і повертатися на територію України (ст. 33);

– право на свободу думки і слова, вільне вираження поглядів і переконань, а також право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (ст. 34);

– право брати участь в управлінні суспільними справами, референдуми, право вільно обирати і бути обраними до органів держвлади та місцевого самоврядування, рівний доступ до громадських служб (ст. 38);

– право на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, а також право на страйки (ст. 39,44);

– право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном (ст. 41);

– право на підприємництво і працю (ст. 42, 43);

– право на освіту (ст. 53).

Далі в документі перелічено, які конкретно заходи, що застосовуються в Україні під час воєнного стану, можуть вважатися відступом від Конвенції про захист прав людини:

– примусове відчуження приватного або комунального майна для потреб держави;

– введення комендантської години;

– особливий режим в’їзду і виїзду, обмеження пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, руху транспорту;

– здійснення огляду речей, транспорту, багажу, вантажів, службових приміщень і житла громадян;

– заборона мирних зібрань, мітингів, походів, демонстрацій та інших заходів;

– заборона або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання;

– заборона громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку, змінювати місце проживання чи перебування без належного дозволу;

– встановлення військового збору для фіз та юросіб.