Ці два фактора могли стати на заваді. Але питання порядку денного були настільки животрепетні, що народу зібрався повний клуб, аж попід стінами стояли.
Сільська рада Ворошилівки Тиврівського району об’єднує три села — Ворошилівку, Борсків і Маянів. Отже, що далі робити громаді? Приєднуватись до Гнівані чи не приєднуватись? Які плюси і мінуси це дасть? Може, обрати Сутиски чи Тиврів? Чи взагалі залишитись самостійними-самодостатніми?
– Давайте подивимось, подумаємо і почекаємо рік-два! – запропонував сільський голова Василь Ліщишин. – Вже є домовленість, що буде сімейний лікар у Ворошилівці, який даватиме направлення у Вінницю чи Тиврів. За 200 тис. грн. у центрі села поставимо дитячий майданчик. Такий же, тільки трохи менший, зробимо у Маянові. Зійде сніг, будемо займатись освітленням у Борскові, Маянові і на околицях Ворошилівки. Нам самим треба піднімати село, “перти плуга”, ніхто за нас це не зробить!
Старовинне козацьке село Ворошилівка мальовниче, земля тут родюча, але його розвиток останніми роками загальмувався.
– Де амбулаторія, де шкільна спортзала, про які йде мова вже шість років? Де прозорий офіс, де пожежна частина, комунальне підприємство, де поліція? У селі повно молоді, коли нарешті буде перекритий дах школи? – обурювались люди.
– Чому, не порадившись з громадою, 14-та сесія сільської ради ухвалила рішення №247, яким дозволила проектування та розміщення ліній сортування твердих побутових відходів та полігону із захоронення залишків? Хто знає, чим будуть забруднювати ворошилівську землю, що в неї закопають? І звідки до нас будуть возити сміття, чи не з самого Львова? – запитувала Світлана Лопайчук.
– За два роки, що ми не об’єднуємось, ми втратили близько 3 млн грн. надходжень у місцевий бюджет. Тягнути далі нікуди! Треба об’єднуватись, збиратись в кулак, бо кулак — це сила! Виберемо старосту і секретаря, щоб відстоювали наші інтереси у Гнівані. А ще подамо до суду, щоб відмінити неузгоджене з громадою рішення №247 щодо сміттєсорртувальної лінії і полігону для захоронення відходів, – одностайно вирішили учасники зборів 25 березня.
Місцева ініціатива жителів трьох сіл, підтверджена рішенням зборів, має бути затверджена на відкритій сесії Ворошилівської сільради на початку квітня.
– Але Гнівань не вирішить нам всі проблеми. Ми маємо напружено працювати і щось робити самі для себе! – застерегла Наталя Кулібаба, сільська депутатка.
Роз’яснення щодо приєднання Ворошилівської сільради до Гнівані надав голова Гніванської міськради.
– Гнівань готова прийняти Ворошилівку! – запевнив Володимир Кулешов. – Ще у 2015-му, згідно з Законом «Про добровільне об’єднання територіальних громад», ми пропонували об’єднання Ворошилівській сільраді, однак тоді відповіді не отримали.
Але у січні 2018-го ініціативна група Ворошилівки сама запропонувала приєднання до Гніванської ОТГ. Це питання ініціатори винесли на загальні збори громади, на яких я був з депутатами Гніванської міськради. З другого разу питання вирішилось!
Ми і так живемо фактично разом, між нами відстань всього 3 км, багато гніванчан проживають у Ворошилівці, і навпаки. Ворошилівчани працюють на гніванських підприємствах, лікуються у гніванських медичних закладах, відвідують позашкільні установи тощо. Якщо ж додати економічний ефект від приєднання Ворошилівської громади до нас, то це буде абсолютна вигода для наших сусідів.
Звичайно, я усвідомлюю додаткові навантаження та відповідальність, які ляжуть на Гніванську міськраду у разі приєднання. Однак труднощі нас не лякають, будемо долати їх спільними зусиллями.
З Ворошилівки
Тиврівського району
