Фото ілюстративне

А оце перший раз за місяці чотири з’їздила.

Стосовно цін. Їй-бо в сільпо на Соборній дешевше. Особливо, коли акція, що буває практично постійно. Крім того, я вже звикла, що до свого кошика (пакета/торби/кубінського мішка) я кладу тільки те, що вибрала сама і вважаю, що саме цей огірок (помідор/капустина/задня ліва нога акули) достойний, аби я заплатила за нього свої чесно зароблені гроші (які ніхто задурно ніде не роздає вопшето). Фраза “дайте будь ласка пакет, я сама виберу собі бараболю” викликає в продавців шок, правєдне нєгодованіє і рішучий протест, який балансуватиме від “а що там вибирати – вони всі однакові” (а сама набирає редиску з іншого мішка, де плоди явно вдвічі менші, вологі і подзьобані, коли у “вітрині” рівненські, величенькі і сухенькі) до “вдома в себе будете вибирати, тут не конкурс красоти”. Чула і ще більш хамські вислови з посиланнями на не так віддалені напрямки.

Якість. Так, на базарі можна купити домашнє. Це єдина причина для мене, чому я іноді буквально змушую себе туди їхати. Але молочка, м’ясо, риба – все на сонці, на відкритому повітрі, люди навколо чхають, кашляють і т.д. бррррр… Добре, що хоч останній рік більшість продавців розміщуються у павільйоні. Але це вирішує тільки питання сонця.

Відношення. Тут покупець НІКАГДА не буває прав. Права тільки тьотя Люся, яка голими руками складає вам в пакет перці/куряче філе/відрізаний шматок сиру/щупальця космічного кальмара, час від часу витираючи носа/лоба/поправляючи волосся. і т.д. Покупець тут ніхто. Ти завжди затуляєш вітрину, лапаєш своїми гразними руками помідори по ціні збитого боїнга (а вони цього не люблять!) і вимагаєш щоб тебе обслугували в порядку черги, а не сначала дядю Петю, в якого від куми продавчині список довжиною траси Київ-Чоп.

Атмосфера дуже напружена і гнітюча. Люди спішать, штовхаються, намагаються пролізти одне поперед одного, грублять, сваряться. Дуже все неприємно.

А через кілька днів Великдень. І має бути свято. І світло. В душі, серці, в людських стосунках.

Ага. Ну да.

Так, це мої суб'єктивні враження одного дня і одного настрою. Але вчора вони були саме такі. Бо я базар пам'ятаю зовсім іншим - живим, з жартами від усміхнених продавців, з доброзичливим "я вам осьо жменьку ще зверху досиплю - їжте на здоровля!" і у відповідь "хай вам добре родить і продається!", з "та ви попробуйте ту ягоду - вона солодка, як губи сусідової жінки!" і веселим підморгуванням до продавця з ятки праворуч. І багато чого іншого.

Зараз цього десь не стало.

Хоча, може не стало тільки для мене.

Юлія Васюк,
вінничанка