… Я не про їх співочий талант.

Я про штани.

Колись во времена онниє, як я була малою, у мене отаково сповзали додолу колготки. І то було здорово неприємно і травматично. Бо хоч я й підтягувала ті колготки аж під пахви, вони однак сповзали в область стопи, геть отако як штани на фото. І то тобі, ні побігти, ні піти. Бо зараз зашкопиртаєшся у тих фалдах і гепнеш, як груша додолу. Ну й маєш на лобі морґулю, або носа розквашеного. Або зуба вибитого. То вже наскільки тобі пощастить, чи то пак – не пощастить.

То така мода, чи то такий вишуканий спосіб здобуття тимчасової непрацездатності?

Я ще не встигла осягнути тої моди, що молодь бігає взимку з голими кісточками на ногах. А оце на літо, значиться, штанина має бути на двадцять відсотків довша за ногу ?

Чи то на виріст, їм продюсер замовив штани? Чи то хто з довгими ногами дав поміряти?

А може то тепер так виглядає ” по богатому” – мовляв ми такі самодостатні й забезпечені, що магьом собі дозволити штанину кілометрами міряти .

Чесно – виглядають дівчата так, наче вони діти з проблемної сім’ї, де мама аокоголічка, одягла дітей у те, що добрі люди принесли .

Най Бог милує ….

Київська Відьма