Адже перекази про ходи, які буцімто йшли від собору головною вулицею Вінниці до Південного Бугу, були однією із туристичних «фішок» серед місцевих екскурсоводів.

І, як показав час – легенда справді жива і хід починається із приміщення нинішнього Спасо-Преображенського собору та прямує до берега Бугу через двір сусіднього музею. А знайти це нове підземелля допоміг випадок – «свіже» провалля, яке розкопали і почали досліджувати!

До речі, секретар Вінницької єпархії УПЦ розповів, що вперше цей хід виявили ще в кінці 2017-го… Але зважились показати його громадськості лише навесні цього року.

– Напередодні зимових свят у грудні ми звернули увагу, що одна стіна собору постійно мокра і волога піднімається майже до висоти 2-го поверху. Спершу думали, що протікає водогін чи каналізація і тому для ремонту в одному приміщенні потрібно переробити частину підлоги. Шукали прорив труби, а знайшли початок ходу, — розповів протодиякон Владислав Демченко. – Звісно, що за такий час хід був засипаний землею та замулений. Довелось певну ділянку підземних ходів розчистити, і вологи на стінах стало менше… А нове провалля, мабуть, виникло саме через весняну воду та вологу… Звісно, побачене вражає!!! Тому в майбутньому є бажання відновити цю пам’ятку архітектури та зробити її доступною для вінничан та туристів.

У соборі також підтвердили, що ходи візуально знаходяться в досить гарному стані… Втім, спірною є версія використання ходів для туристичних екскурсій, бо тунелі мають низькі склепіння…

Кандидат технічних наук, інженер-проектувальник Володимир Попов після першого обстеження заявив, що стан нового тунелю місцями аварійний… Але його реконструкція можлива!

– Виявлений тунель має 40 метрів завдовжки і справді йде від храму до Південного Бугу… На жаль, після проходу біля художнього і краєзнавчого музеїв він обривається в ґрунті, який обвалився, — пояснив Володимир Попов. – Щодо екскурсій, то висота в найвищому місці ходу — 170 см, найнижча – десь на рівні 140 см… Вже зрозуміло, що тунель мав подвійне призначення. Бо міг слугувати як канал евакуації під час війни чи заворушень… А в мирний час – як дренажна система для стічних вод і каналізації…

Скільки часу, спеціалістів та коштів може знадобитись для відновлення цих нових ходів під Вінницею до рівня туристичної «родзинки» міста над Бугом — ще не відомо… Адже із настанням справді теплої весни фахівці мають намір перевірити наявність пустот на тому місці, де цей хід обривається ґрунтовою стіною… І, можливо, тоді Вінниця знатиме більше про весь маршрут підземного тунелю в історичному центрі міста.

Нагадаємо, що цей цегляний храм у стилі бароко збудований отцями домініканами в 1779 році замість дерев’яного домініканського костелу, збудованого в 1624-му. У 1817 році царська влада закрила домініканський монастир і передала приміщення православним.

Першу православну соборну церкву міста назвали на честь св. Козьми й Даміана. Її побудували у XVI ст., коли Вінниця була лише невеликою фортецею. Лише у 1832 році її перевели зі старого дерев’яного приміщення в приміщення ліквідованого домініканського кляштору та перейменували на Преображенський собор.

У цьому соборі свого часу хрестили Михайла Коцюбинського, тут він брав шлюб. Коли Вінниця весною 1920-го втретє стала столицею УНР, то 5 травня в місто прибув Симон Петлюра і після вітань на залізничному вокзалі о 10.15 Головний Отаман прибув у собор. А 16 травня православне духівництво приймало в цьому соборі керівника польської держави Юзефа Пілсудського.

1922 року собор пограбували представники радянської влади. Його двічі закривали: у 1930 році храм перетворили на склад гуми. Під час війни і аж до листопада 1962 року він служив собором РПЦ. Був знову закритий у 1962 році, під час гоніння Хрущовим церков, коли віруючих примусили написати відречення від храму. Тоді у соборі влаштували спортзал товариства «Динамо».

Собор був обезголовлений — були повністю знесені баня та верхні яруси обох веж.

У вісімдесятих роках минулого століття у храмі з участю фахівців з Німеччини була облаштована зала органної та камерної музики. У ній влаштовувалися концерти, зокрема незадовго до смерті приїжджав із виступом Святослав Ріхтер.

У 1990 році це приміщення рішенням обласної та міської влади передали православній церкві… А орган знищили.

А легенди про підземні ходи жили весь цей час у переказах істориків та старожилів Вінниці.

Сергій Годун