— Суспільство не готове жити з військовими — це те, що я повторюю кожен день.

Сьогодні зіштовхнулась з надбридкою ситуацією у закладі громадського харчування м. Вінниці:

Літній майданчик одного з закладів. З відвідувачів — один столик, де сиділа я з подругами. До закладу підходять дві молоді жінки, залишаючи візки з напівлежачими військовослужбовцями з ампутованими ногами, неозброєним оком видно ступені ампутації.

Попросились заїхати у заклад (оскільки є під’їзд для специфічних інвалідних візків), але одне «але»: запитали, чи можна зі своєю їжею, бо у закладі відповідної їжі не було, а поблизу закладів з пандусами для під’їзду немає.

На що отримали категоричну відмову. Бо зі своїм не можна. Згодна, не можна, але на важкість стану військових навіть не звернули увагу.

На моє запитання, «у чому проблема, ви ж бачите, які важкі хлопці?!» – відповіли: «У нас зі своїм не можна». Таких ситуацій з кожним днем буде все більше, і ми маємо вчитись жити з військовими і робити певні винятки з правил, як того вимагає сьогодення.

Дуже шкода, що суспільство не готове, — повідомила Олена Васількова. – Але ні для кого не секрет, що коли такі ж бари та ресторани беруть замовлення на святкування від когось, то в залежності від бюджету роблять «винятки», закривають очі і на нарізки принесені, і на солодощі, інше.

Багато хто, побувавши за кордоном, знає, що на автозаправках, взявши у закладі каву, можна від­крити і свої бутерброди.

Скоріше за все, і дружини інвалідів-героїв, які такою ціною боронили нас з вами, і тих рестораторів, і тих адміністраторів, і офіціантів, хотіли поїсти ті ж бутерброди!

Знаєте, а у нас є пропозиція: в кожному ресторані, барі, кафе, якщо трапляються такі відвідувачі, варто навіть не відмовляти перекусити своїм, а запропонувати їм безкоштовно страву із цього ресторану! Ось і буде таке волонтерство тих, хто в тилу, тим, хто втратив здоров’я на фронті.

Хіба це буде несправедливо, як думаєте? І навіть рішення таке до­цільно прийняти на сесії ради. Не вміють вчиняти добровільно, за мораллю власного серця? Ну, тоді нехай вчиняють згідно з розпорядженням.

Вислухала
Тетяна Квасюк