За наказом і підписом яких проводились масові розстріли репресованих українців – наприклад, у Вінниці?

Як мені розповіли співробітники КДБ на пенсії, найкривавіші душогуби, тоді найперші особи – коменданти, жили у стояку чекістських  квартир на розі вулиць Театральна та Соборна.

Там де зараз перший вхід на поверхи численних  громадських  організації, в тому числі спілок журналістів та письменників, партії «Батьківщина». Приміщення на першому поверсі зліва, що виходить вікнами на вул. Соборну та площу Театральну. Як відомо, у Вінниці був розстріляний центр центрального регіону СРСР.

Тут за СРСР були і тюрми для політичних вʼязнів. Сиділи і Параджанов та Чорновіл.

Якби світ тоді не був яловим, то після Другої світової комунізм мав бути визнаний таким же геноцидом  як нацизм.

І саме розкопані у Вінниці в парку та на окраїнах таємні масові могили репресованих і розстріляних  вперше у світі стали ЗАДОКУМЕНТОВАНИМ реальним свідченням масових репресій, які проводили комуністи в Україні.

Як відомо, сюди вночі в кагати по центральній дорозі парку ( вздовж ресторану Першотравневий) везли розстріляних та закатованих в підвалах КДБ, вінницькій тюрмі, там де тепер банк на Театральній, в школі, що поряд. Вночі викидали і закопували поспіхом тіла інших вʼязні. Щоб взавтра так само вивезли їх.

І міжнародний Червоний хрест зафіксував це. Вдень кімнати сміху у парку – вночі картини жаху.

Здається 14 країн прислали своїх споглядачів, які опитали рідних жертв, зафіксували розстріли без суду та слідства.

Але через те, що це міжнародне розслідування ініціювала Німеччина, його замʼяли.

Свідків розстріляли представники НКВД, які увійшли на Вінниччину одразу після радянської армії.

Кагати, звідки масово викопували розстріляних, близько 10000 залили бетоном і поставили там каруселі.

А на тому страшному шляху, поряд із тими кагатами,  вже за незалежності  влаштовували  новорічні гуляння.

Знаєте, якщо забуваєш, історія вчить – як правило дуже жорстоко.

Тому, якщо у нашої влади нарешті розвидниться клепка, то потрібно ту «Райдугу», концертний зал, який на місці однієї із могил побудували (яких лише теперішніх путіністів не приймали там), потрібно  реконструювати. І зробити міжнародний меморіал – музей жертв сталінізму та путінізму.

Щоб покоління за поколінням приходили туди і бачили те, що століттями нам малювали спотворено.

Бо як будемо їсти морозиво поряд із не вшанованими жертвами, то буде так як було – братання жертв з катами! І виплодження яничарів від такої «любві»!

Памʼятаємо, не пробачимо! Вічна памʼять усім, хто поліг за Україну і був закатований на цій землі душогубами – «освободітєлями».

На фото лише деякі із розстріляних українських письменників.

Я знаю, що така б доля спіткала мене та колег якби рашистам вдалось «за трі дня». Тому уклін ЗСУ! Доземний!

Тетяна Редько