Тому необхідно знати, чому в СРСР пропаганда так його заплямувала.

Бо це був найнебезпечніший керівник України, для них.

Він першим від інших керманичів оголосив війну Росії, бо інші «традиційно» хотіли «заглядати в очі агресору». Почав формувати та зміцнювати українську армію.

Як відомо, і я вже детально писала про це, скарбником та старшим писарем у Петлюри був дід голови НСЖУ Вінницькій області  Василя Паламарчуку Хома Фіть. Його як і інших соратників  пізніше НКВД стратило.

На прикладі Петлюри бачимо, як радянська пропаганда, як і її дочка – рашистська, задумавши вбивство Петлюри за кордоном, заплямувала його несусвітніми звинуваченнями.

Йому, причому на світовому рівні приклеїли ярлик організатора єврейських погромів.

Хоча все навпаки – історичні факти свідчать, що він забороняв і карав за це.

Навіть встановлення йому памʼятника у Вінниці, не так давно, викликало в «заражених» тією пропагандою євреїв обурення.

Але додаткове вивчення фактажу ще раз довело – ця брехня потрібна була чекістам, щоб замарати не лише Петлюру, який проживав в еміграції у Франції, але й український визвольний рух за незалежність.

Вбивство Симона Петлюри здійснив Самуїл Шварцбард. Він був пов’язаним з ДПУ при НКВС.

Це сталась в Парижі 25 травня 1926 року. Цинічно – через день після народження. За словами вбивці, нібито у відповідь на єврейські погроми під час Української революції, хоча сам Петлюра засуджував єврейські погроми й виступав за створення незалежної держави Ізраїль.

Організацію теракту здійснив  НКВС.

О 14:15 Шварцбард підійшов до Петлюри, який стояв біля книгарні на розі вулиці Расін і бульвару Сен-Мішель в Латинському кварталі і, попередньо звернувшись до нього, щоб роздивитись обличчя, зробив сім пострілів. Від першої кулі, що потрапила у праве плече, Петлюра втратив рівновагу і впав на тротуар. Нападник продовжував стріляти в лежачого. Смертельною виявилась п’ята куля, що влучила у груди.

Шварцбард був затриманий перехожими та заарештований на місці злочину поліцією.

Шварцбард постав перед судом. Його захищав адвокат Анрі Торрес, член Компартії і консул більшовицької Росії у Франції. Основною лінією захисту була теза про те, що Шварцбард помстився за своїх родичів, які загинули під час погромів в Україні. На його підтримку активно виступила ліва преса, справ набула політичного забарвлення і на захист Шварцбарда виступили Ромен Роллан, Альберт Ейнштейн, Максим Горький, Олександр Керенський, Анрі Барбюс. Також на версії помсти за погроми наполягала єврейська громада за кордоном.

Звинувачення проти Шварцбарда базувалось на двох тезах — Петлюра, як керівник держави, не віддавав накази про погроми, а всіляко запобігав їм, і Шварцбард — радянський агент, який вбив Петлюру за наказом ГПУ Росії. На цю користь свідчили дані французьких спецслужб, які знали про зустрічі Шварцбарда з відомими більшовиками в Парижі, і дані німецької розвідки, які передали французьким колегам інформацію про те, що Шварцбард отримав наказ вбити Петлюру від агента Михайла Володіна, з яким неодноразово зустрічався з січня 1926 року, що підтвердив на суді сам Шварцбард.

На процесі було представлено понад 200 документів, які свідчили про намагання Петлюри та його уряду зупинити погроми.

Не вплинуло на рішення суду і покази свідка, який особисто знав Шварцбарда і чув від нього, що план вбивства Петлюри той обговорював з агентом ГПУ. Через вісім днів Самуїл Шварцбард вісьмома голосами проти чотирьох був виправданий і звільнений в залі суду. Наступного року він виїхав у Південну Африку (у британській візі в Палестину йому було відмовлено), де й помер в 1938 році.

Ось так облювані і обласкані рукою Москви письменники і громадські діячі допомогли  чекістам заплямувати імʼя Петлюри настільки, що вбивцю оправдали, а його памʼять на довгі роки замарали.

Тому старше покоління у школах вивчало про Петлюру, як ворога, він був підданий забуттю і восхваляло і Ролана, і Барбюса.

Називали  в честь них вулиці вже в Україні.

Так судилось, що я жила на вул. Анрі Барбюса.

І може саме тому зі мною стався містичний випадок.

Якось, перебуваючи  у складі групи українських журналістів,  я вирішила піти навмання до Сорбони.

Йду і орієнтуюсь на ту будову.

Аж коли доходжу до місця вбивства Петлюри, мене щось тягне звернути у двір. Заходжу і раптом бачу меморіал із написом, що тут був вбитий Петлюра. Керівник незалежної держави.

Цікаво, що через  30 років, у 1967 році, прах Шварцбарда із ПАР перезаховали в Ізраїлі, у мошаві Кфар Авіхайіль північніше Нетанії, декілька вулиць у Ізраїлі носять ім'я на честь Шварцбарда.

А історичні дослідження свідчать, що  найбільше єврейських погромів здійснила російська армія Денікіна, а не українські підрозділи з УНР.

Втім, як зазначав історик Орест Субтельний, «для багатьох євреїв, які вважали себе росіянами, всю вину за погроми було легше скласти на Петлюру та українців, ніж на Денікіна з його російськими генералами». Найжорстокішими були  єврейські погроми червоноармійцями.

Коли армія із червоноармійців найманців - китайців увійшла до Вінниці, то підрозділи пішли вбивати та мародерити - заключили парі - хто на ранок більше награбує та вбʼє. Одні мали грабувати та розстрілювати заможні родини (більшість таких у Вінниці була євреями) в ліве око, інші у праве.

Але ці розповіді старожилів хтось дуже не хотім документувати.

Бо ж вже був визначений головний винуватець перед світом - «український буржуазний націоналіст» Петлюра.

А саме одного із учасників Проскурівського погрому Семесенка заарештували, а його частину роззброїли за наказом Верховного отамана С. Петлюри.

Свідчення про Проскурівський (у Хмельницькому) погром розглядали під час процесу проти С. Шварцбарда, вбивці С. Петлюри.

Вже цілеспрямовано я відвідала могилу Симона Петлюри на цвинтарі Монпарнас у Парижі.

Висновок - нам треба не лише памʼятати, цінувати, але й відкинути весь наліт радянської, а тепер рашистськоі пропаганди.

Бо вони як і тепер діють за принципом  - спочатку спаплюжити справу, потім навішати страшні ярлики українцеві, який нею займався.

А потім ще вбити  чужими руками і переконати світ, що не жертва, а вбивця герой.

Так було споконвічно.

Тетяна Редько