Вінниця, яка двічі була за нього столицею України має знати це.
Ключове тут – Петлюра був керівником окупованої більшовиками УНР у еміграції в Парижі.
Тобто в його особі вбивали, а потім плямували процесом над вбивцею Шварцбардом не лише Петлюру, а все керівництво та долю держави! Розумієте що було на кону?
Тому такі «консерви» були задіяні.
І вони були обласкані «щедрою рукою москви», як зараз деякі світові журналісти і письменники… ?
Чим більше вникаєш в цю справу, тим більше розумієш як тоді всі «консерви» кремля були задіяні, щоб спаплюжити молоду УНР і не дати їй шансу!
Раджу усім поцікавитись цим процесом
Ну просто як під копірку сьогодення.
Навіть Вінниця де тричі була столиця Петлюри мало знає про цю справу століття!
І ще недавно тут підіймались ймовірними «консервами» гвалти «как смелі поставіть памятнік предводителю єврейськіх погромов». Але чи так це?
Ви часто бачили в історії, щоб вбивцю який зробив цинічно і зумисне – всадив сім куль оправдали?
Петлюра на той час був ворогом номер один для чекістів- Леніна -Сталіна. Вони про це прямо говорили. Бо він першим із інших керманичів оголосив війну росії, почав формувати та зміцнювати українську армію. І в еміграції робив усе, щоб обʼєднатись і повернути втрачену незалежність українцям.
Тому його потрібно було чекістам не лише ліквідувати. Його потрібно було замарати перед світом. І вони це зробили.
Йому приклеїли ярлик організатора єврейських погромів.
Хоча все навпаки – історичні факти свідчать.
Як відомо, вбивство Симона Петлюри здійснив Самуїл Шварцбард. Він був пов’язаним з ДПУ при НКВС.
Це сталась в Парижі 25 травня 1926 року. Цинічно – через день після народження. За словами вбивці, нібито то у відповідь на єврейські погроми під час Української революції, хоча сам Петлюра засуджував єврейські погроми й виступав за створення незалежної держави Ізраїль.
Організацію теракту здійснив НКВС.
о 14:15 Шварцбард підійшов до Петлюри, який стояв біля книгарні на розі вулиці Расін і бульвару Сен-Мішель в Латинському кварталі і, попередньо звернувшись до нього, щоб роздивитись обличчя, зробив сім пострілів…
Шварцбард був затриманий перехожими та заарештований на місці злочину поліцією.
Шварцбард постав перед судом. Його захищав адвокат Анрі Торрес, член Компартії і консул більшовицької Росії у Франції. Основною лінією захисту була теза про те, що Шварцбард помстився за своїх родичів, які загинули під час погромів в Україні.
Наводилися факти з Проскурова (Хмельницького). Дуже суперечливі. Але у підтримку вбивці Петлюри активно виступила ліва преса, справа набула політичного забарвлення. Його захищали Ромен Роллан, Альберт Ейнштейн, Максим Горький, Олександр Керенський, Анрі Барбюс. Також на версії помсти за погроми наполягала єврейська громада за кордоном.
Але зверніть увагу на
звинувачення проти Шварцбарда
французьких прокурорів — Петлюра, як керівник держави, не віддавав накази про погроми, а всіляко запобігав їм. Шварцбард — радянський агент, який вбив Петлюру за наказом ГПУ Росії. На цю користь свідчили дані французьких спецслужб, які знали про зустрічі Шварцбарда з відомими більшовиками в Парижі. Дані німецької розвідки, які передали французьким колегам свідчили, що Шварцбард отримав наказ вбити Петлюру від агента Михайла Володіна. Так, предка того самого, що зараз друга особа в рф.
На процесі було представлено понад 200 документів, які свідчили про намагання Петлюри та його уряду зупинити погроми.
Не вплинуло на рішення суду і покази свідка, який особисто знав Шварцбарда і чув від нього, що план вбивства Петлюри той обговорював з агентом ГПУ.
Через вісім днів Самуїл Шварцбард вісьмома голосами проти чотирьох був виправданий і звільнений в залі суду. Наступного року він виїхав у Південну Африку де й помер в 1938 році.
Ось так облювані і обласкані рукою Москви письменники і громадські діячі допомогли чекістам заплямувати імʼя Петлюри настільки, що вбивцю оправдали, а його памʼять на довгі роки спаплюжили.
Тому старше покоління в українських школах вивчало про Петлюру, як ворога, він був підданий забуттю і восхваляло і Ролана, і Барбюса.
Так судилось, що я жила на вул. Анрі Барбюса. І мало цікавилась біографією Петлюри, до часу коли зі мною стався містичний випадок.
Якось, перебуваючи у складі групи українських журналістів у Парижі, я вирішила підти навмання до Сорбони.
Йду і орієнтуюсь на ту будову.
Аж коли доходжу до місця вбивства Петлюри, мене щось тягне звернути у двір. Заходжу і раптом бачу меморіал із написом, що він тут був вбитий. І далі стою як вкопана. Бо прийшла туди саме в день його вбивства -25 травня…
І тепер я знаю багато що про цей історичний чекістський спектакль, який проковтнув світ. І розвʼязав руки чекістам для подальших таких вбивств -наступним стане Бандера ( той самий сценарій) і інші жертви червоного терору, на який купувався, на жаль, цивілізований світ
Цікаво, що через 30 років, у 1967 році, прах Шварцбарда із ПАР перезаховали в Ізраїлі. Декілька вулиць там носять ім’я на честь Шварцбарда.
А Петлюра ще довго в рідній Україні був підданий забуттю як «ворожий елемент».
І лише тепер історичні дослідження свідчать, що найбільше єврейських погромів здійснила російська армія Денікіна, а не українські підрозділи за УНР.
Втім, як зазначав історик Орест Субтельний, «для багатьох євреїв, які вважали себе росіянами, всю вину за погроми було легше скласти на Петлюру та українців, ніж на Денікіна з його російськими генералами». Найжорстокішими були погроми червоноармійців.
До речі, якщо слідувати і логіці того процесу, то українці та і світ міг би судити якогось єврейського керівника, як і Петлюру, бо терор українців здійснювали більшовики, а серед їхнього керівництва було до 90 відсотків євреїв за національністю. І це загальновідомі факти.
Факт – за Петлюру свідчили і відомі єврейські представники діаспори.
Але «лівизна» підігріта великими грошима та «непуганими ідіотами» зуміла сплюндрувати не лише Петлюру. А вважайте кожного з нас, українці!
Тому що він був керманичем нашої держави. І відстояти його честь – значить відстояти свою.
Тому могилу Симона Петлюри на цвинтарі Монпарнас у Парижі я вже відвідала цілеспрямовано.
Так було і так буде, якщо ми не захистимо памʼять про тих, хто віддав життя за Україну .
Тетяна Редько