Не прийнято у нас влазити у взаємини родини, якщо не доходить до бійок чи терору. Але людям складно зрозуміти, що таке в дійсності психологічний терор, перемішаний зі звинуваченнями у подружній невірності.
Зазвичай безпідставні ревнощі жінки терплять від чоловіків, слабких духом, невпевнених у собі. Такий в нього у підсвідомості закладений комплекс: «Я — гірший, вона мені бреше в очі і шукає собі на стороні». І не думають, що від цього можуть руйнувати своє і чуже щастя.
Василь був за своєю суттю людиною хитрою й підступною. У селі, де він жив, до нього причепилося прізвисько Хитрий. Щоправда, був гарним хазяїном, побудував велику простору хату. Замолоду їздив на заробітки, залишаючи молоду дружину саму вдома. В селі нашіптували: «Гляди, Василю, залишаєш молоду жінку саму. А про неї слава селом ходила, що гуляща. І мати її була гуляща».
Отак брехали злі язики, а Василь слухав. Після останньої поїздки повертався додому із товаришем Дмитром. Їхали, і Василь в дорозі захотів прикурити, а ніяк не міг запалити сірника. От Дмитро й сказав жартома: «Люди кажуть, як не можеш в дорозі цигарку прикурити, то до жінки вдома хтось ходить ночами». Приїхав Василь додому і кинувся на бідолашну Оксану з кулаками. Оксана, вся в синцях, насилу втекла від божевільного. Плакалась потім сестрі. Не могла ніяк зрозуміти, чим же завинила перед чоловіком. Аж поки Дмитро не зізнався про дурний жарт. «Та якби ж я знав, що воно таке малахольне, то б і не ляпав», — виправдовувався чоловік. Та Василеві якось минулося, перейшло. Прийшов до Оксани, перепросив – і все забули.
Минув час, народилися в подружжя дві донечки — Ірина та Альона. Росли дівчата батькам на радість. Ірина вийшла заміж за заможного чоловіка, жила в достатку. Народила онучку. Аж тут Василю, як то кажуть, сивина в бороду. Став знову жінку тероризувати: «Говори, від кого Іру нагуляла?! Говори, курво, все одно дізнаюсь». Оксана просила: «Василю, та схаменися, вона ж схожа на тебе як дві краплі води». А той пішов далі — подав тест на ДНК. Люди по селу сміялися: «І не шкода дурному грошей».
Оксана тим часом не витримала такого приниження і пішла жити до дочки. Позабирала всі меблі й склала в гаражі. Василю тим часом прийшли результати генетичного аналізу — обидві дочки виявились його. А гараж, де зберігались меблі, вночі хтось підпалив. Згорів і з речами автомобіль зятя. Василь же прибіг першим на пожежу і відразу до дочки: «Що таке у вас сталося?» А вона лише зиркнула спідлоба: «Чого ж ти прийшов, як я не твоя?» Але тоді люди говорили, що Василь той гараж сам і підпалив — із чорної люті до дружини та дітей.
Пізніше вийшла заміж менша дочка, Альона. Прийшов до них жити зять. Василь тим часом знайшов собі нову дружину і перебрався до неї. За якийсь час почав кидати претензії й на хату, потім поділив будинок на дві половини, одну зачинив на ключ. Далі пішло ще гірше — вигнав з хати дружину, що та мусила їхати до родичів у Росію. Дочка з онукою мусила кидати простору хату. Стоїть вона й досі пусткою.
Але друге одруження Василю спокою не принесло, в новій дружині став шукати підступ. Марія працювала в школі завучем, а директором був чоловік, ровесник Василя, Володимир Петрович. От і став фантазувати собі й людям розказувати: «Я приходжу, а вони в кабінеті зачинились і не виходять звідти. І додому вона пізно приходить». Почав бігати до ворожок, які, ясна річ, до того часу вже чули про хворого ревнивця і казали те, що він хоче чути. Одна казала: «Та гуляла і ця гуляє». Інша казала: «Аж трьох коло неї бачу».
Дійшло й до того, що почав зводити наклеп на вчительку математики, колегу Марії. Нібито вони директора поділити не можуть. Прийшов якось до її чоловіка, вивів його на дорогу й каже: «Я давно вже бачу, що вони через нього на ножах. Оце твоя з директором машиною вдвох поїхали, а ти стій, чекай. Вони ще назад повернуться, ось побачиш». Чоловік простояв на дорозі годину, поки не побачив здалеку дружину — йшла пішки, сама, і не з боку району, а зі школи. Бідолашна як дізналась – мало в лікарню із серцем не потрапила.
І дотепер люди на Василя пальцями показують, жаліють бідну Оксану, дочок, внуків. Цураються діти Василя, на поріг не пускають. А він живе за своїми принципами — всі жінки гулящі. Не доведи Боже комусь ревнивого чоловіка!
Діана Колесник
