…Впало небо на груди землі, заридало дощами, сльозами.
Все здається, кохана, мені, що любов промина поміж нами.
Затяглися туманами дні, довгі ночі минають без ласки,
Все здається, кохана, мені, що любов – то намріяна казка!..
Глядачі з різних куточків області зібрались 28 березня у філармонійній залі. Притягальним магнітом для них став виступ заслуженого артиста України Станіслава Городинського. Нарешті збулась творча мрія відомого соліста, автора і виконавця заспівати разом з молодим симфонічним оркестром Вінницької обласної філармонії ім. Миколи Леонтовича!
І не просто заспівати, а вилити душу у кращих піснях української любовної лірики. В репертуарі були і давно відомі, улюблені, і нові, прем’єрні. Композитор Станіслав Городинський написав ці пісні на слова Ніни Шаварської, Світлани Травневої, Дмитра Пічкура, Ганни Чубач, Віталія Буги, Марії Ясакової, Олега Приймака, Марії Бойко, Володимира Вознюка. Аранжував мелодії відомий вінницький музикант Віктор Александров, диригував Василь Журбенко.
– Вечір пройшов під знаком “форте”! – відзначали з посмішкою колишні колеги Городинського, викладачі і студенти училища мистецтв, яке він очолював довгі роки.
Зараз Станіслав Станіславович Городинський керує департаментом культури Вінницької ОДА. Але творчість все життя не дає йому спокою. Де він знаходить час, якою магією поєднує музику, поезію і власне виконання? Протягом 25 років написав півтори сотні пісень, і яких — пристрасних, емоційних, мелодійних, які самі “влазять у душу”! Згадайте хоча б славнозвісний гімн рідній Україні: “Не цурайтесь, брати, свого роду-коріння!”, а ще його “Листопад” і твір-кредо: “Я з піснею родився і з піснею живу”. І справді, таким він народився! Земляки із Долинян Муркуриловецького району згадують, що малий Станіслав ще говорити не вмів, а вже підтягував українським пісням, як їхав на возі з батьками.
– Сьогодні Станіслав Городинський зумів поєднати те, що не поєднується! Тому що він чиновник, а чиновників наш народ зазвичай не любить! Та Станіслав Городинський — виняток, він професіонал і в адміністративні роботі, і в творчості! – сказав Валерій Коровій, голова ОДА, приєднуючи свій букет до цілого снопа квітів на сцені. – Ми всі прониклись словами любові, добра, які потужно звучать в його устах. Вони наближають українців до спільного відчуття родини і країни. І вони потрібні нам зараз, як ніколи!
