Олександр Поліводський

Член Національної асоціації адвокатів України. Входив до топ-100 найкращих юристів України та до переліку 10 найрекомендованіших юристів із питань аграрного права.

Народився у 1973 році в Жмеринці у родині військового. Закінчивши середню школу зі срібною медаллю, він здобув вищу освіту на юридичному факультеті Ужгородського університету, після закінчення якого вступив до аспірантури Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України. У 1999 році блискуче захистив дисертацію.

Був викладачем  у Києво-Могилянській академії, створив юридичну фірму. Його неодноразово запрошували радником з аграрних і земельних питань Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Європейська Комісія, численні міжнародні організації.

«Перша ж моя зустріч в якості декана факультету з Олександром Анатолійовичем справила на мене незабутнє враження від його Особистості: яскраво-пронизливий і допитливий погляд очей, лагідна іноді по-доброму іронічна посмішка відкритого обличчя і внутрішній непохитний стрижень вже сформованих життєвих і професійних принципів. Звертав він себе увагу й своєю непересічною скромністю у поведінці та взаєминах з колегами і студентами», – пригадав Володимир Сущенко, правник, вчений, перший декан факультету правничих наук НаУКМА.

Олександр написав понад 70 наукових праць, серед яких – низка монографій та навчальних посібників.

І навіть на фронті встигав виступати з лекціями перед військовими, спілкуватися з ними на різноманітні актуальні правові теми, у хвилини затишшя не полишав наукової діяльності.

Був випадок: під час риття окопів до мене підійшов колега-адвокат зі словами: «А я був на ваших семінарах із земельного права». Моя пропозиція була така: «Беріть лопату, приєднуйтеся, будемо разом нагортати та обговорювати проблеми сучасного земельного законодавства» - згадував Олександр Поліводський.

Ще за три тижні до початку великої війни пройшов медичну комісію, зібрав документи, необхідні для призову до Збройних Сил України, і вранці 24 лютого 2022 року добровільно вступив до підрозділу тероборони Оболонського району Києва.

«Хотілося б сили слова, але під час війни воно не діє, музи мусять мовчати. Книги доводиться відкласти, взяти в руки калашмат…» - написав пізніше.

Став стрільцем, пізніше зв’язківцем і воював, боронячи Київ, Київщину, Харківщину, Донеччину, Луганщину.  Там йому й довелося прийняти останній бій.

Він загинув о 4-й ранку 19 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання на околиці села Діброва на Луганщині. Йому не виповнилось і 50 років…

«Важко описати почуття про втрату колеги, друга. З Олександром Поліводським ми знайомі з 2001 року. Він був професіонал у своїй роботі, інтелектуальна людина, хороший наставник, прекрасний викладач, цікавий співрозмовник й просто чудова та життєрадісна людина. Шкода, що таких людей забирає війна», – сказала Роксолана Ханик-Посполітак, завідувачка кафедри приватного права НаУКМА.

«Я міг би розказати про нього багато всього. Про те, що це остання чесна людина в юрбізнесі і людина слова в принципі. Але я скажу інше, що ця людина загинула заради того у що вірила і що усвідомлювала. У пана Олександра ніколи не було ілюзій стосовно наших тричі проклятих сусідів та їх намірів», – поділився Павло Ляшенко, помічник адвоката Олександра Поліводського.

1 травня з Героєм попрощалися у Києві.

У нього залишилися дружина та двоє дітей: Софійка і Тарас.

Високий професіонал і патріот рідної землі.

Мав благополучне життя, та до кінця служив Україні.

До останнього подиху.

Аби жила вона.

Шана!

Героям твоїм вічна слава