Дякую Богу, що подарував долю служити йому!

Сьогодні День журналіста

Все життя прожила у цій професії.

Бачила всяке і всяких!

Але навіть у страшному сні не могла уявити, що стану одним із літописців цієї страшної, підступної, кровожерливої війни.

Якби ви знали,  як це важко  гасити  в собі те, що хочеш донести – хороше і трагічне. Ніколи цього не робила. А тепер роблю. Заради безпеки держави і конкретних героїв.

Важко пересівати усе  через серце, душу, мозок. Знати набагато більше,  аніж можеш сказати. І носити на собі цей щоденний горб, який більшає, більшає, більшає….А ще розуміти, що ти можеш  описати, розповісти  про всю глибину трагедій, їх масштаби… але нічого змінити не  можеш. Лише усвідомити – нічого страшнішого аніж війна  на землі бути не може.

Тому вдень працюю журналістом. По ночах – письменником, творю  книги…

Скільки я вже на папері та подумки написала монологів,  особливо поколінню «неляканих  ідіотів» та тих кому «какая разніца»… Бо коли батьки прошляпили минуле, за нього помирають  їхні діти-сучасники. Я не впадаю у зневіру. Але злість закипає:

– Не ридайте зараз – згадайте як за піци та окорочка, відосіки та фільмосіки, 30 срібників віддавали голоси за прохіндяїв та неуків. А вони проси..ли Україну. Навіть Богу  влаштовувало молитись через мацкву. І досі влаштовує.

Байдужість – наша найбільша біда. Все решта – наслідки.

І це я адресую конкретним людям, яких знаю…

Думаю розумієте, як це, коли через професійні та людські якості ти не можеш ні на хвилину відійти від трагедій цієї війни.

І від них наче мінометними чергами вже  зрешечені і серце,  і душа.

Немає живого місця…А зранку знову в бій на свій інформаційний фронт.

– Чому ти там сидиш? Ти ж можеш працювати дистанційно,  з-за кордону. Як ти могла залишити дітей, сина, родину в Україні?

– Ти погана мати! Нормальні – вже всі родини, дітей вивезли за кордон…

– Ось такі монологи я чула недавно, перебуваючи пару тижнів у відрядженні за кордоном від «хароших і нормальних» земляків, які все «порішали»… і звалили чи вивезли своїх нащадків.

Але чи не  означає це, що цю країну вони вже віддали в руки окупанта, відмовившись захищати чи допомагати тим, хто її захищає?

Тому запитую всіх – скажіть, скільки вже із поколінь пристосуванців, «хитродєланих», тих хто все «порішав» і ще порішає, тих чия хата скраю, хто «відсидиться»  та встиг купити все і всіх будуть формуватись покоління українців?

Думаєте і на цей раз проскочити

завдяки героям, майданутим, ідейним, як ви там ще нас називали у «світле майбутнє»?

Так ось, ми тут для того, щоб це не сталось. Щоб вочевидь бачити – хто захищає націю, державу. І зробити все, щоб саме ось ці  герої – фронтовики і народні волонтери в тилу, ті хто серцем вибрав цю землю, творили нову Україну! Щоб народна памʼять не була куцою!

І щоб Герої, які  віддали життя за Україну,  не були забутими. Як це було в минулому. Щоб їхні подвиги оспівували та памʼять про них шанували, а не плюндрували, як і це було.

Щоб справжні, а не дуті герої творили тут історію!

Але зараз ми маємо всі, де можемо і як можемо, наближати перемогу і справедливий мир.

Тому розпочинаю день з донатів! Вітаю усіх, хто це робить і закликаю це робити інших, хто призабув, що успіх – це вклад кожного.

Є одна перевага в цій клятій війні – горе народжує реальних лідерів та героїв!

Народе, прошу, знайдімо їх, підтримаймо! Оцінімо і не забудьмо! Бо це лоза нації.

І я залишилась з родиною, відважними колегами в Україні, щоб нести  свій журналістський хрест та докладати зусиль, щоб саме це покоління зробило перелом у виборі  майбутнього цієї нації.

Ось так я пояснюю свій вибір.

І тому прошу – не несіть квітів, подарунків, бо, вважаю, що немає тепер свят. Працюємо на єдине свято – Перемогу!

Ось така сьогодні моя журналістська сповідь в день професії, яка стала моїм життям.

Може і божевільнею. Але це мій рідний дім)))

Слава Богу і Україні! Уклін кожному воїну – захиснику. За честь писати про Героїв,  які на фото, подібних їм.  Про біль забуваємо! У наших захисників він в тисячі разів більший! Як і матерів, дружин, дітей…

Тетяна Редько,
заслужений журналіст України