Захищає обвинуваченого адвокат, який до того працював разом із загиблим, знав його – останній також був адвокатом.
Хіба можна знайти слова на захист, щоб не виступити проти своєї совісті?!
Але ось окремі фрагменти (початок і кінець) з промови адвоката Семена Арія:
«Суд поклав на мене обов’язок захисту у справі, де завдання це представляє виняткову складність. Сина звинувачують у вбивстві батьків, найближчих йому людей. Якщо це вірно, то чи вправі хтось захищати його в справі, де саме слово «захист» звучить блюзнірсько?
Покійний Борис Семенович був доброзичливою людиною і розумним адвокатом. Я знав його. А мені потрібно захищати його вбивцю. Чи вправі я?
Ці два моральних питання тяжіють над захисником Віктора Раскіна і перетворюють виконання звичайного професійного обов’язку в болісний тягар, який потрібно нести на собі, як хрест. І тому, незважаючи на прагнення сумлінно виконати обов’язок захисника, я боюся, що не зможу сказати все потрібне, і заздалегідь прошу про поблажливість до моєї промови.
Я повинен тепер просити вас про збереження Раскіну життя, про те, щоб ви не пішли на заклик прокурора до застосування вищої міри покарання. Інакше, якщо я не буду просити вас про це, то навіщо ж захисник в цій справі?
Віктор Раскін сам не знає, що краще для нього тепер: жити чи вмерти. Так сказав він лікарям-психіатрам, так сказав він і суду. Не знаю цього і я, так як страшне буде його життя, якщо воно буде йому дароване. До кінця днів своїх він буде знедоленим, до кінця днів своїх буде згинатися під гнітом провини, якій немає прощення.
Але ось що спадає мені на думку. Ми любимо своїх дітей, тому що вони наше продовження, наше безсмертя; вмираючи, ми продовжуємо жити в них. Подружжя Раскіни вбиті, але вони продовжують жити у своєму синові. Стратити його - означає припинити все, що ще залишилося від них у світі. І тому я думаю, що, якби вони могли вимовити тут хоч слово, це було б слово благання про збереження життя підсудному Раскіну. Тому що це єдиний син їхній. Прислухайтеся до цього мовчазного благання».
Хіба після такої промови можна сумніватися у совісності адвоката!?
Про це та інше в книзі «Дух та пристрасті адвоката»
Олексій Якименко
