Але насправді виявилось, що разом зі страхами від війни наші біженки потягнули за собою в Європу цілий шлейф ще тих збочень та ницості.
Це вже не перший випадок, коли самодостатні панянки, чиї чоловіки, збираючись на фронт, подбали про їхню безпеку за кордоном, просто тупо пішли там в загул. У результаті втратили і чоловіків, і дітей, і здоровий глузд.
Батько покійної Валерії теж нині в ЗСУ. Сподівався, що дружина зможе подбати про діток в Німеччині. Але через нерозбірливість та примітивність, вирвавшись «на свободу», жінка забула про свій материнський обов’язок. І офіційне розлучення — це єдине, що міг зробити чоловік-військовий.
Однак і це не зупинило матір Валерії та не вберегло дитину. Того дня зранку, як завжди, дівчинка пішла до школи. Без мобілки та смартгодинника, яких у неї було аж два. Автобус приїхав до школи без Валерії. Але на це ніхто не звернув уваги. Певно, не вперше школярка пропускала уроки. Матір кинулась за дочкою аж під вечір, не дочекавшись зі школи.
Спочатку поліція Саксонії повідомила про зникнення дитини. А тоді почалися довгі пошуки. Шукали 400 поліцейських та рятувальників аж 5 діб. Згодом у лісі виявили чиєсь тіло. Впізнати чиє відразу було неможливо. І лише після аналізів поліція встановила, що, на жаль, це Валерія.
Тим часом батько просто розривався від болю. Заборонив ексдружині хоронити дитину в Німеччині і повідомив, що приїде за її тілом, а заодно забере в Україну молодшу доньку. Та ще й позбавить жінку материнських прав.
Чому? На це запитання дали відповідь слідчі поліцейського управління міста Дебельна, де мешкала родина. З’ясувалось, що жінка вже встигла обзавестися аж двома кавалерами. Один відставний український моряк-п’ятдесятник, а другий, значно молодший тридцятирічний молдованин (очевидно, альфонс). Перший жив по-сусідству, а другий приїжджав на здибанку із Праги.
Ось в цьому «любовному трикутнику» і закрутилася інтрига. Хтось комусь телефонував, погрожував, хтось у когось щось вимагав. І так у цих шалених розбірках матір упустила з виду дочку-школярку.
Спочатку підозра на убивство дитини впала на обох чоловіків. Але старший, моряк, надав докази про алібі — квитки та квитанції. Лікував у цей час зуби в Туреччині.
А празький кавалер, котрий погрожував жінці зробити життя нестерпним, десь пропав. Очевидно, вона не хотіла співробітничати з поліцією і відкривати всі карти. Однак за кілька днів молдованина затримали у Празі. І він зізнався у вбивстві дитини, мовляв, хотів цим залякати жінку.
Співчутливі до чужого горя німці шанобливо попрощалися з маленькою українкою-біженкою, котра не сховалася від війни у їхньому містечку. На прощання з покійною до центру міста Дебельна прийшло більше двох тисяч городян. Хоча всього там проживає лише 23 тисячі мешканців.
Влада Дебельна очікує на приїзд батька Валерії та висловлює йому щирі співчуття, до яких приєднуємось і ми.
Прикрі повідомлення про смерть українців у Німеччині вже не раз шокували мережу. Але, як виявилось, до жодного з них не були причетні автентичні німці. Баскетболістів зарізали турецькі підлітки. Поранених військових на реабілітації та маму з донькою вбили російські емігранти. А тепер до цього кривавого списку додався ще й молдованин.
Хоча, як пишуть користувачі у Мережі, якби жінка-мама була на своєму місці, цієї трагедії не сталося б.
Анатолій Жучинський
