22 червня – 83-я річниця початку радянсько-німецької війни.
Війна приємна тільки тим, хто не зазнав її.
Вегецій.

Спогади про війну 91-річного Патичинського Василя Пилиповича,  жителя села Добрянка, Ямпільської міської громади

Епізод 1. Примаром Добрянки окупаційною румунською владою був призначений житель села Мар’ян Домбровський. У березні 1944-го, коли вже в Ямполі стояли радянські війська, у Добрянку прибули кіннотні радянські розвідники. Зразу спитали де живе примар, люди показали, але зауважили, що Домбровський зла мешканцям не творив. Приїхали браві розвідники до хати примара, визвали, давай розстрілювать. Він каже: «Подождите, господа». Пішов у хату, приносе папір, де написано, що Мар’ян Домбровський добровільно постачав продуктами харчування окремі підрозділи партизанської армії Сидора Ковпака. Після війни Домбровський якийсь час працював головою колгоспу, потім ланковим.

Епізод 2. У селі Русава стояли румунські жандарми. У Добрянці справляли українське весілля, прибули і ті жандарми. Їли-пили, потім давай бити українських музик за те, що ті не знають румунських пісень, які хотіли почути загарбники. Дорослі селяни послали хлопчаків, щоб позвали німця, який теж жив у селі, наглядав за румунами-поліцаями. Прийшов, гаркнув, вистроїв, дав кожному по морді, приказав забиратись у Русаву. Забрались у прямому сенсі вбрід у річку Русаву, побігли далі аж до Русави.

Епізод 3. У Добрянці під час румунської окупації зберігся у радянському вигляді колгосп. Наглядали за працюючими у полі селянами четверо румунів, жорстокості не виявляли, закривали очі на те, що було у карманах жниварів. Під час відступу радянських військ ніякої евакуації не проводилось, колгоспна техніка була полишена. Один колгоспник-тракторист, який працював на тракторі «Універсал», загнав його у своє обійстя, обложив соломою та кукурудзинням, сховав. Через деякий час, при румунах, цей «Універсал» працював на ланах.

Епізод 4. Добрянецькі (саме так кажуть у Добрянці) румуни-поліціянти були веселими хлопцями, любили хильнуть. Робили це так: брали у когось з селян підводу, їхали у Писарівку, там на ланах крали кукурудзу, привозили у Добрянку і міняли її на самогон. У «своєму» селі не крали. Такі ось була «справедливість».

Епізод 5. При відступу німців та румунів залишилось багато кинутої зброї. Добрянецькі хлопчаки назбирали гвинтівок та патронів та й пішли стріляти у кар’єр. З першими пострілами поза камінням на патику піднялась біла сорочка-«капітуляція». Виявилось, що при відступу у кар’єрі сховалась невелика група румунських військових. Вони були взяті в «полон» хлопцями та дорослими і приведені до сільради.

Історична довідка:
Участь королівської Румунії у антирадянській війні

Орієнтація Румунії на Німеччину відбувалась після анексії Австрії, поразок Польщі, Франції, загарбання Чехословаччини. Згідно з «пактом Молотова-Ріббентропа» (пункт 3) у червні 1940р. Радянський Союз відторгнув від Румунії Бессарабію і Північну Буковину. Також за сприяння Німеччини Румунія втратила на користь Угорщини Північну Трансильванію, а на користь Болгарії- Південну Добруджу. Всього територіальні втрати та втрати населення склали по 34%. У країні було оголошено національний траур та проведені поминальні служби.

У липні 1940р. король Кароль II звернувся до Гітлера «з проханням» направити військову місію у країну, тим самим поставивши Румунію під повний контроль німецьких фашистів. Це було зроблено ще до узурпації влади Йоном Антонеску (1882-1946). У такий кризовий період, у серпні 1940р. король Кароль II призначив прем’єр-міністром генерала Йона Антонеску. Той зразу ж примусив Кароля II зректися на користь молодого короля Михая (1921-2017). 9 вересня 1940р.

Антонеску прийняв титул кондукатора (вождя), а 23 листопада підписав угоду, за якою Румунія стала союзницею нацистської Німеччини та фашистської Італії. 22 червня 1941р. 342 тис. румунських військових разом з німцями, згідно плану операції «Мюнхен», прийняли участь у форсуванні Прута. Антонеску, підтримуваний більшістю населення, пішов на Схід здобувати Транснистрію, компенсовувати територіальні та людські втрати. Об’єктом економічної експлуатації в тому числі стало село Добрянка повіту Джугастра.

Ось що казав Йон Антонеску про політику румунізації під час ДСВ: «Принцип полягає в тому, що я встановлюю румунське…українців садимо у табори, а звідти депортуємо… наша нація має скористатися цією війною, щоб очиститися, стати однорідною. Ми безжальні. Я не думаю про окрему людину, я думаю про загальні інтереси румунської нації, які вимагають від нас більше не бути поблажливими, як ми були досі, і завдяки чому ми сьогодні змішані з такою кількістю іноземців, які завдали нам найбільшої шкоди».

Після поразок у Сталінграді та на Дону лідери партій закликали Антонеску не посилати війська далі Дністра. Загальні втрати румунської армії на Східному фронті склали близько 150000 вбитими та 180000 полоненими. До речі, у 1944р. невеличка група румунських військово-полонених (десь 15 осіб) працювала у приміському селищі Мар’ївка міста Краматорська. У невеликій штольні-копанці вони кайлами вибивали низько-калорійне вугілля. До сих пір у Краматорську живе легенда (чи правда?), що одного разу почувши запальну мелодію у будинку культури, молодий бранець-румун заскочив на рояль та почав танцювати (!!).

23 серпня 1944 відбувся переворот, за наказом короля Михая I Антонеску був заарештований, о 22-й годині король звернувся до нації, де наголосив, що Румунія виходить з війни на боці Німеччини. Цікаво, що за цей сміливий вчинок король Михай I у червні 1945р. був нагороджений найвищим радянським військовим орденом «Перемоги». 13 вересня було підписано перемир’я і Румунія активно включилась у боротьбу з фашизмом.

Поруч з Червоною Армією, румунська армія брала участь у звільненні  Північної Трансільванії, Угорщини, Чехословаччини і Австрії. Загалом у цій боротьбі брали участь близько 540000 воїнів, загинуло 170000. Незважаючи на це Румунія не отримала статусу країни-учасника антигітлеровської коаліції, вважалася переможеною країною. Бессарабія залишилась у складі СРСР, Південна Добруджа за Болгарією, Північна Трансільванія возз’єдналась з Румунією.

Геннадій Богданов, гідрогеолог, вимушено-переселена особа з м.Краматорська.
Ямпіль, червень 2024р.