Ми самі забруднюємо довкілля, отруйні відходи з дощами проникають у підземні води, і ми з вами п’ємо воду із наших криниць! Це сміття знаходиться за 300 м від населеного пункту. Сьогодні хтось привіз причіп соломи і підпалив…. На вулицях Черешневій, Шевченка, Панфілова стоїть нестерпний сморід… Люди добрі, хіба так важко дома скласти органіку та мати добрива під майбутній урожай?
На території села значна кількість онкохворих дітей. Тут є і вина місцевої влади. Ще з 2005 року на сході села піднімалось питання щодо централізованого збору та вивозу твердих побутових відходів з помешкань жителів села. Та пройшло тринадцять (!) років, а ми продовжуємо грузнути у горах сміття. Хіба не можна порівняти наше село з Вапняркою? Невже ми гірші, не маємо можливості чи фінансування, щоб забезпечити прибирання свого села, свого власного куточка на цій землі?
Не за горами Великдень, і в теплі дні так хочеться, щоб кожне стихійне звалище нашого села зникло, покрилося оксамитом весняної зелені. Я переконана, що ні дорослі, ні молодь, ні школярі не відмовляться надати допомогу для наведення ладу у власному селі. Справа за вами, органи місцевого самоврядування!
Знаю, не один рік депутати сільської ради на кожній сесії говорять про організацію вивозу сміття. Але що ж робиться у цьому напрямку і коли будуть хоча б якісь практичні дії?
У школах села встановили контейнери для роздільного збору сміття. А що далі? Роздільно зібране сміття буде утилізуватися? Чи знову висипатиметься на одну купу на стихійні сміттєзвалища? А їх у нашому селі є кілька десятків. Зрештою, це справа совісті і свідомості кожного жителя Городківки.
К. Мадонова-Пушкар