Бо такого, щоб сторож відкрито звинувачував директора місцевої школи у корупції та звертався до суду, ще не було.
Натомість освітянка усю вину заперечує і нарікає на скандальний характер тепер уже колишнього підлеглого. Чому навчальний процес перетворився для обох сторін випробуванням і чого добиваються вони, дізнавався наш кореспондент.
Сергій Філіппов за фахом муляр монтажу залізобетонних конструкцій. Але оскільки роботи за спеціальністю не було, а вдома маленькі діти, влаштувався на роботу сторожем в Білопільській школі. Пропрацював майже 16 років.
– Тоді був інший директор, у нас ніколи конфліктів не виникало. Та три роки тому через погіршення стану здоров’я він пішов із посади. Замість нього призначили вчительку німецької мови та діючу депутатку райради Олену Шамро, — каже колишній сторож Сергій Філіппов. — Ось тоді і почалось… Вона мене відразу незлюбила. Нова керівниця моєму напарнику та кочегару видала у користування кабінет з диваном та телевізором, а я перебивався у холодній котельні. Доводилось включати власну електроплитку відкритого типу. Але керівництво пошкодило розетку, аби і цього не міг зробити. Крім того, протягом двох років я не отримував спецкостюмів, чотирьох додаткових днів до відпустки. Також мені не доплачували нічні, премії… Колись моїм діткам давали по три новорічних подарунки, а при Олені Шамро лише один. Цікаво, що ставлення директорки до іншого сторожа та кочегара було в рази кращим, ніж до мене. Думаю, що через те, що вони допомагали їй на городі — орали поля, садили, підгортали картоплю… Я ж був їй невигідним. Саме тому 7 березня директорка школи видала, на мою думку, незаконний наказ про моє звільнення.
Сергій Філіппов припускає, що негативне ставлення до нього пов’язане із його загостреним відчуттям справедливості і тим, що не закривав очі на корупцію, яка, на думку чоловіка, процвітала у школі.
– Одного разу я натрапив на відомість, що керівництво закладу закуповує дуже багато дров. І після того у районі вони просять повернути кошти. Але наскільки мені відомо, то дрова ріжуть безкоштовно на місцевому кладовищі. Виходить, що документи сфабриковані. Так само бачив, як кочегари за день списували 35 кілограмів дерев’яних брикетів та 50 кілограмів вугілля, але натомість палили сухими дровами. Мовчати про таке я не міг, тому заявляв і скаржився у різноманітні інстанції. Чекаю результатів перевірки. Більш того, днями подав скаргу до суду і вимагатиму поновити мене на роботі. Не подумайте, що я божевільний. Бо після всього бруду працювати у Білопільській школі не буду. Але справедливості таки хочу добитись.
Ось як прокоментувала ситуацію директорка школи Олена Шамро.
– Сергій Філіппов — скандальна людина. Три місяці він так тероризує колектив, що важко словами описати. Немає в області вже інстанції, куди б він не звертався. І це тільки за те, що його застали сплячим на робочому місці і пальчиком помахали, щоб більше цього не було.
Але він заявив, що покаже нам! Ми вже звільнили його 7 березня за статтею, бо жити у такій напрузі не можна. Крім того, тричі була перевірка, яка фіксувала те, що Сергій спав на робочому місці. Тобто робітник невідповідальний був. Терпіла, але вже сил нема… Я тільки що приїхала із наради, то більшість вільного часу говорили про цей випадок. Наді мною сміються вже всі директори. Запитують, як це я не можу справитись із сторожем. Та три роки поспіль я намагалась, говорила із ним чемно, створювала всі умови для праці. Але, мабуть, ця людина із категорії «всі мені повинні», він навіть на односельчан пише заяви. І ще й звинувачує мене у корупції… І що в мене твердопаливний котел, і що ми старе дерево навколо школи обрізаємо… То до чого тут корупція? Дуже боляче. Ми знаємо, що попереду нас чекають судові баталії. Звісно, хотілось би більше часу приділяти навчанню наших дітей, а не відмиватись від кляуз недоброзичливців…
Нині ж у селі різні думки щодо цього скандалу. Одні нарікають на гарячу вдачу Сергія Філіппова та поза очі кажуть, що йому б не завадило піти навіть… до лікаря на перевірку. Інші ж вважають, що педагогам слід знайти компроміс із чоловіком, бо за 13 років роботи під керівництвом старого директора він проявив себе гарним працівником, за що і грамоти отримував. То ж як завершиться ця історія — ми повідомимо у наступних номерах…
Вікторія Снігур
