Готуй котельні влітку. Незважаючи на атаки ворога, Вінниця продовжує готуватися до опалювального сезону, аби забезпечити тепло в домівках навіть попри проблеми з електроенергією. Як саме це вдасться зробити, та чи справді перезимуємо з теплом і де візьмемо живлення для роботи котелень, а також про допомогу військовослужбовцям, їх рідним та міжнародну співпрацю і перспективи післявоєнного відновлення та багато іншого — у інтерв’ю з Вінницьким міським головою Сергієм Моргуновим. Отже, поїхали, про Вінницю, кошти на ЗСУ, пріоритети і трохи про Берлін.

– Наскільки Вінниця готова зимувати в цих непростих умовах? Чи будемо ми з централізованим опаленням?

– Наше завдання та відповідальність — це, в першу чергу, тепло.

Ми на сьогодні в штатному режимі готуємось до опалювального сезону. Відповідно відбувається ремонт котелень і мереж.

Разом з тим, ми розуміємо виклики, пов’язані з генерацією електроенергії, адже рашисти фактично знищили нашу енергосистему на певний достатньо відчутний відсоток. Наслідки цього ми зараз відчуваємо кожного дня.

Думаю, взимку ця ситуація точно не покращиться. Наше завдання — забезпечити кожну домівку, в першу чергу, теплом. Тому ми зі свого боку маємо запроваджувати альтернативні джерела енергії. І на сьогодні в межах роботи КП «Вінниця­міськтеплоенерго», з допомогою наших американських партнерів USAID, ми встановлюємо когенераційні установки загальною потужністю 5,5 мг/Ват. Враховуючи когенерацію та закуплені раніше генератори, цього буде достатньо, щоб під час відсутності електроенергії забезпечити теплопостачанням всі будинки міста з центральним опаленням, при наявності газу.

– На скільки сьогодні критично запроваджувати альтернативні джерела енергії та економити електроенергію?

– Я вважаю, ми усі маємо бути відповідальними. Мова йде про стійкість нашої критичної інфраструктури. До речі, це один з наших нинішніх пріоритетів. Але ця стійкість можлива тільки спільними зусиллями всіх мешканців нашого міста та влади: і місцевої, і регіональної, і державної.

Наведу прості приклади. Сьогодні в Європі кондиціонер зробити менше ніж на 24 °C — неможливо. А в Нансі, де я був торік під час підписання угоди про побратимство, взимку не ставиться температура на обігрів більш як 20 °C. Фактично в опалювальний період вони всі живуть у своїх домівках при 18 °C. До речі, вони це все пов’язують з необхідністю економії електроресурсів, яка виникла через російську агресію в Україні. Дуже важливо сьогодні економити електроенергію — максимально, наскільки це можливо.

– Крім стійкості, які ще визначені пріоритети місь­кою владою на сьогодні, це вже не дороги, що тоді?

– Нині ми змінили пріоритети і рухаємось саме в цьому контексті, аби підтримувати наші Збройні сили та допомагати ветеранам.

При формуванні бюджету на 2024 рік ми визначили три основні пріоритети: це безпека та оборона, стійкість, турбота. Наприклад, на пріоритет «безпека та оборона», це в тому числі підтримка ЗСУ, передбачено з бюджету близько одного мільярда гривень.

– Для розуміння, а який загальний обсяг міського бюджету?

– 6,3 мільярда гривень.

– Тобто, з 6, 3 мільярда — 1 мільярд — це на пріоритет «безпека та оборона»?

– Так. Крім того, ще 816,3 млн грн — в бюджеті громади передбачено на пріоритет «турбота». Ці кошти передбачені на забезпечення соціальної підтримки Захисників та Захисниць України, членів їх сімей та родин загиблих, а також усіх вразливих верств населення.

– Скільки безпосередньо уже направили на підтримку ЗСУ та що закупили за ці кошти: дрони, автомобілі, зарядні станції?

– З одного мільярда, передбаченого на пріоритет «безпека та оборона», — близько 800 мільйонів гривень — ми передбачаємо безпосередньо на підтримку ЗСУ. Вже на сьогодні на ці заходи ми направили 400 мільйонів гривень. З них 200 міль­­йонів — на закупівлю відповід­ного обладнання, наприклад, FPV-дронів, «мавіків», тепловізорів, тепловізійних прицілів, хімічних грілок, одноразових душів, бандера Power, близько 30 автівок різного призначення й інше дрібне обладнання. Усе це було в запитах від військових.

Крім того, до 200 мільйонів гривень ми направили безпосередньо бригадам у вигляді субвенцій. За ці кошти вони можуть придбати те обладнання, яке ми не можемо купити. Це зокрема озброєння, покращення матеріально-технічної бази, побутових умов тощо.

– Скільком бригадам Він­ниця надала допомогу?

– На сьогодні 37 підрозділам ми надаємо допомогу на пос­тійній основі. Це фактично ті бригади, де воюють наші вінничани. Водночас в нас є близько семи підрозділів, з якими у нас є підписані меморандуми. Вони базуються на території міста Вінниці та області. Також серед них достатньо серйозні штурмові бригади: 3 штурмова, наша «Червона калина», 120 ТрО, 59 бригада, підрозділ «Артан» ГУР МО і багато інших.

– А як щодо ветеранів та підтримки сімей військовослужбовців?

– Це якраз передбачено пріоритетом «турбота». Ми повинні максимально забезпечити можливість їх адаптації до цивільного життя, а також допомагати родинам наших загиблих Героїв і Героїнь.

Крім того, в контексті пріоритету «турбота», ми активно працюємо над інститутом помічника ветерана. На сьогодні ми єдині в Україні, хто зберіг саме той алгоритм роботи, який був минулого року запропонований Мінветеранів. І він вже дав практичний результат.

Ми надали достатньо багато різних послуг. Наприклад, з початку серпня минулого року родини загиблих та зниклих безвісти військовослужбовців, самі ветерани, люди з інвалідністю озвучили 8 618 різних потреб. На сьогодні спільними зусиллями, і в тому числі завдяки помічникам ветеранів, їхній комунікації на інших рівнях, в тому числі органів місцевого самоврядування і влади, вже вирішено 7 700. Але ми не зупиняємось на тому і працюємо далі.

– Чи готова Вінницька МТГ саме просторово до адаптації, щоб бути більш комфортною для наших ветеранів?

– Це питання доступності. Ми ними займаємось досить давно, напевно, майже 20 років. Але меж досконалості немає, а викликів справді багато. Ми досить активно почали працювати над пониженням тротуарів, пандусами та іншими питаннями.

Навіть торік ми змогли випустити на лінії 29 додаткових одиниць низькопідлогових тролейбусів: 20 польських та 9 Вінлайн. Завдяки чому досить суттєво підсилили громадський транспорт в питанні безбар’єрності.

Але якщо говорити ширше, наше завдання — постійно удосконалювати всі питання, які стосуються фізичної безбар’єрності в усіх закладах соціальної сфери: лікарнях, ЦНАПах тощо. Працюємо і по житловому фонду, де є потреби та запити, робимо пандуси і тут. Крім того, сьогодні важливо встановлювати адаптовані ліфти. На останній сесії ми чи не перші в Україні, затвердили програму безбар’єр­ності, до 2027 року. До речі, в питаннях доступності та безбар’єр­ності, Вінниця, за результатами останнього муніципального опитування, посіла перше місце, і це — оцінка самих вінничан.

– Наскільки у нас, власне, є ресурс робити те, що ми робимо? Як війна вплинула на економіку? Адже ні для кого не секрет, що сьогодні великі проєкти на паузі, а інвестори в режимі вичікування?

– Економіка — це завжди важливо. Якщо не буде працювати економіка, то наші Збройні сили не будуть мати необхідної важливої підтримки, що дозволяє надавати їм технічне забезпечення, тобто їм не буде чим воювати. Я сьогодні дякую нашим міжнародним партнерам за ту велику військову підтримку, яку вони здійснюють. Але ми також маємо нарощувати наш економічний потенціал. І я хотів би також подякувати українському бізнесу за те, що вони вкладають сьогодні саме в Україну. Я переконаний, що тільки підтримуючи економіку, ми зможемо підтримувати Збройні сили, і це те, що ми робимо.

Щодо зовнішніх інвесторів, то з початку повномасштабної війни у Вінницю такі не заходили. Натомість до нас релокувалось з інших областей України 358 підприємств різного розміру і виду діяльності.

Наше завдання забезпечувати максимальну підтримку та прозорість у взаємодії з нашим бізнесом в межах наших повноважень. Маємо сприяти тому, щоб бізнес працював і сплачував податки.

Особливо тепер, коли є виклики з електрозабезпеченням. Тому ми надаємо допомогу на встановлення сонячних панелей — частково компенсуємо інвестиції в цей процес.

Крім того, на сесії у червні ми ухвалили рішення щодо компенсації за встановлення акумуляторних батарей, які накопичують електроенергію. Теж будемо компенсувати частину цих інвестицій. Тому що економічна стійкість — це і можливість нормальної роботи інфраструктури.

– Такі сонячні панелі встановлює лише бізнес?

– Ні. Такі панелі ми також встановлюємо на наших об'єк­тах соціальної інфраструктури, в першу чергу, на лікарнях, а також на наших ЦНАПах.

– Давайте трохи зупинимось на міжнародній спів­праці. Нещодавно в Берліні пройшла третя міжнародна конференція з питань відновлення України (Ukraine Recovery Conference — URC2024). Вона об'єднала лідерів урядів низки країн, міжнародних організацій, бізнесу, громадянського суспільства та місцевого самоврядування. Там були Шольц, Зеленський та інші. Ви також там були, про що йшлося?

– По перше, я б хотів сказати, що це вже третя така конференція, яка пов'язана безпосередньо з післявоєнним відновленням і відбудовою України. Перша була у 2022 році в Лугано. Друга — минулого року в Лондоні. Третя — Бер­лінська — найширше представила місцеве самоврядування, в тому числі разом з різними представниками бізнесу, особливо оборонної та ІТ сфер, а також в частині модернізації інфраструктури. Такі конференції — це, в першу чергу, майданчик для спілкування і пошуку різних комунікацій та можливостей щодо відновлення України за принципом децентралізації.

– З якими проєктами Він­ниця приїхала на конференцію? Про що більше говорили — про можливості для реабілітації для військовослужбовців, будівництво лікарень чи це були проєкти, головним чином пов'язані з життєдіяльністю міста?

– На конференції Вінниця представила багато різнопланових проєктів. Наприклад, Олег Левченко презентував проєкт щодо реабілітації поранених та поводження з фантомними болями. Представники, які займаються альтернативними джерелами енергії, перебували на заході в пошуку і партнерів, і можливості фінансування.

Ми, як представники місцевого самоврядування, зі свого боку, спілкувалися і з міжнародними організаціями, донорами, представництвами, посольствами, фінансовими організаціями щодо об'єктів критичної інфраструктури і закладів реабілітації. Зокрема представили проєкт з будівництва реабілітаційно-спортивного комплексу.

Також ми обговорювали питання будівництва нового сміттєпереробного заводу. Цей проєкт представив депутат обласної ради Владислав Скальський.

Спілкувались і про можливість реалізації проєктів модернізації систем теплозабезпечення, водопостачання і водовідведення.

– Досить широке коло питань. А багато громад було представлено на конференції?

– 33 громади. Для розуміння — в Асоціації органів місцевого самоврядування — їх 1070, а загалом в Україні — 1400. Я говорю про те, що на етапі підготовки до цієї конференції був відбір учасників і проєктів, які найкраще підготовлені.

– Чому важливо, аби на подібних заходах були представлені саме місцеві органи влади?

– На сьогодні місцеве самоврядування однозначно краще розуміє свої нагальні потреби в контексті їхньої майбутньої відбудови і відновлення. Саме місцеві органи влади несуть відповідальність перед людьми за ті проєкти, які вони будуть реалізовувати в першу чергу.

І вони (ці громади) швидше можуть знаходити партнерів серед аналогічних громад, наприклад, тієї ж Німеччини.

Спілкувався
Сергій ГОДУН