На фото: Під час затримання заступника начальника Вінницької митниці Романа Лутаєва

Адже креативна ідея сформувати батальйон «Монако» так і не увінчалася успіхом. Господарі українського життя, екс- та діючі нардепи, олігархи, сірі кардинали владного Олімпу, міністерські рішали десь розчинилися в світі. Певно, таких драматичних прикордонних пригод, як з паном Боголюбовим, буде ще не одна.

У нас же затримують лише простий народ, який вишкріб з дому останню тисячу баксів, довірився якомусь модератору із сайта і, на знак протесту проти, на його думку, несправедливого закону про мобілізацію, поперся незаконно переходити нейтральну смугу з Молдовою чи Румунією. А боголюбови не шукають сайтів, вони знають, кому зі стражів граничних скільки треба давати, щоб із чужими документами без жодних запитань комфортно перебиратися до Польщі.

Певно, з такими ж провідниками домовлявся і ексголова Верховного суду Князєв, котрий вже оговтався від алергії на електронний браслет. Але тут щось пішло не так. Можливо, чоловік вирішив транзитом заскочити в якийсь солотвинський термальний басейн, аби змити перед міграцією сверблячку від домашнього арешту? І, мабуть, якась пильна бабуся, вкладниця банку олігарха Жеваго «Фінанси та кредит», упізнала високоповажного суддю та зателефонувала куди треба.

Як би там не було, а операція «К» зірвалась. І виходить, що тепер йому на пару з Коломойським доведеться віддуватися за всіх «побратимів із монакського батальйону». Що, зрештою, не факт. Високопоставлені українські аферисти із грубим баблом все одно викрутять якусь тему і знайдуть шпарину в законі, на кордоні і в органі правоохороннім.

Хіба не так розмірковують затримані цими днями високоставлені митні чиновники? Лише вдумайтесь: за збирання «данини» затримано керівництво департаменту внутрішньої безпеки Держмитслужби. Тобто структура, котра має боротися із корупцією на митниці, сама орга­нізувала потужну корупційну схему на південних, центральних та західних митницях України. Можна лише уявити, за які порушення відкуплялися регіональні митники. І за які гроші закривалися очі на їхні зловживання.

Делікатно додамо, що це все на третьому році війни, коли держава ходить з простягнутою рукою по євробанках та просить на снаряди та со­ціалку, коли обібраний війною народ скидається по сотні на дрони, цинічні мародери розтягують бюджетні мільярди. Цікаво, хто та за якими критеріями призначав директора Департаменту відомчої безпеки та контролю Держмитслужби та його заступника, а також заступника начальника Вінницької митниці та начальника одного з управлінь, колишнього виконувача обов’язків керівника Вінницької митниці? І скільки ще таких державних службовців крутяться у коридорах влади та перенаправляють у приватне русло бюджетні фінансові потоки, продають прибуткові посади, половинять гроші на армію?

Можливо, замість того, щоб викручувати руки 57-літньому дядькові із яскраво вираженим варикозом на ногах, працівникам ТЦК варто взятися за цих молодих та здорових держслужбовців, які вже засиділись в комфортних службових кріслах. Якщо вже не вдалося сформувати батальйон «Монако», то чому б не спробувати зібрати підрозділ з таких митників та «довірливих» прикордонників, які сприймають фальшиві документи за дійсні. Вони могли б повністю себе забезпечити всією необхідною амуніцією, зброєю і навіть важкою бойовою технікою.

А так вони чекатимуть два роки, поки розслідується справа, як воєнком Борисов, судді Тандир та Князєв. Потім ще два роки триватимуть суди. А тим часом тисячі простих роботяг, які добросовісно платили податки на утримання ци держслужбовців, гинутимуть на фронті. Тому так звані ухилянти і вважають, що закон про мобілізацію несправедливий. Чи, може, вони чогось не розуміють і насправді у нас в країні діє правило: «Правий той, у кого більше прав. У кого зброя та «корочки» начальників»?

Але в якийсь момент зброя опиниться в руках несправедливо силоміць закинутих в армію. І їх з кожним днем стає все більше. Вони вже ідуть через кордон великими групами по 40 чоловік. І уже нападають на прикордонників. Поки що з холодною зброєю.

Анатолій ЖУЧИНСЬКИЙ