Земляки низько схилили голови в знак пошани до загиблих воїнів, які віддали свої життя за Україну. Пригадали, що Віталій народився 11 липня 1976 року в с.Тростянці в сім’ї колгоспників. Навчався у місцевій восьмирічній школі. Після її закінчення у Крижопільському ПТУ здобув професію електрика. По закінченні училища був призваний на строкову службу. Служив у Львові. Після демобілізації працював за спеціальністю на Гонорівському цукровому заводі, потім у радгоспі ім. Суворова.
На початку 2000-х переїхав до м.Києва. Разом з бригадою займався ремонтом квартир. Віталій завжди був душею компанії, щирий, добрий, веселий, товариський. Коханий чоловік, люблячий батько, турботливий брат. З початком повномасштабної війни росії проти України Віталій 12 березня 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації.
Мав звання молодшого сержанта. Обіймав посаду командира відділення кулеметного взводу 2-ої стрілецької роти. Загинув Віталій Дмитрович 23 листопада 2023 року, захищаючи Батьківщину, під час бою поблизу с.Степове Покровського району Донецької області.
А Степан на псевдо «Бандера» народився 20 листопада 1978 року в с. Красносілка Крижопільського району в сім’ї кіномеханіків. В ранньому віці втратив батьків. Був під опікою дідуся і бабусі. Здобув повну середню освіту. Вивчився у Барському училищі на столяра. У 2008 році працював на будівництві в столиці, де і познайомився зі своєю дружиною Ольгою Рудою родом із сусідньої з Тростянцем Гонорівки.
У 2014 році працював на Тростянецькому елеваторі. Потім були заробітки у Польщі. У 2018 році вирішив зайнятися ремонтом автомобілів. Він був людиною слова, справедливим, чесним, принциповим та мудрим. 11 січня 2023 року був мобілізований до війська. Служив водієм у інженерно-саперному відділені. Отримав нагороду учасника бойових дій, нагороджений грамотою за сумлінне виконання бойових завдань. 27 березня 2024 року поблизу населеного пункту Жовта Круча Запорізької області Степан Степанович загинув.
Годинники відрахували хвилину мовчання. Присутні поклали квіти до портретів героїв. Люди не стримували сліз, дякуючи мужнім воїнам за їх велику пожертву заради життя інших, заради миру та перемоги України.
Фото з відкритих джерел
