Святе Письмо нічого не говорить нам про життя Пресвятої Богородиці після Воскресіння Христового, тому про Успіння Богородиці ми знаємо з двох латинських трактатів V століття і з послання псевдо-Діонісія Ареопагіта. Церква вірує, що ці джерела зберігають основу того Переказу, яке жило в ранній Церкві.

Згідно Переданню Церкви, Матір Божа перед Своїм успінням жила в Єрусалимі, проповідуючи Господа нарівні з апостолами. Одного разу під час молитви Діва Марія побачила Архангела Гавриїла, який колись сповістив Їй велику радість. Цього разу Архангел повідомив, що через три дні Вона відійде до Христа.

Три дні по тому в будинку апостола Іоана, де жила Марія, зібралися й інші апостоли: чудесним чином вони були перенесені до Єрусалима, щоб попрощатися з Дівою Марією.

Апостоли стали свідками блаженної кончини Святої Діви. Сам Христос, оточений безліччю ангелів, явився, щоб прийняти душу Своєю Пречистої Матері і звести Її в рай.

Тіло ж Її апостоли вирішили поховати в Гефсиманії, де знаходився Гріб Господній і де поховані були батьки Діви Марії і Її наречений чоловік, праведний Йосип. Супроводжуючи труну, апостоли та інші мешканці Єрусалима несли світильники і співали псалми.

Іудейський священник Афоній, якого дратувало шанування Ісусової Матері, штовхнув труну, бажаючи перевернути її, – і тут же позбувся кистей обох рук: їх відсік ангел, який невидимо стояв поруч. «Тепер ти бачиш, що Христос істинний Бог», – сказав Афонію апостол Петро. Той відразу покаявся – і руки зрослися.

На третій день до гробниці Божої Матері прибув апостол Фома. Вхід в печеру відкрили, але тіла Богоматері там не було – лежали тільки Її похоронні пелени.

В той же день, зібравшись на загальну трапезу, апостоли почули спів ангелів. Подивившись вгору, вони побачили Пресвяту Діву, Яка, оточена ангелами, йшла по повітрю в сяйві небесного світла. Вона звернулася до них зі словами: «Радійте! Тепер Я завжди з вами».