Як ось ото одної ночі,
Коли занурилось в сон тіло,
Зібрались в нім усі охочі
Кому поспорить закортіло.
І спір той тягнеться давно,
Ще як життя дали людині,
Шукає відповідь ЄСТВО –
Хто головний усередині?!
ЕМОЦІЯ, завжди нестримна,
Найперша кинулась у спір,
Вона – єдина легітимна
І підкоряється Їй тіло наче звір!
Її Правління є незаперечне –
Одразу тіло робить, що б Вона хотіла,
Подекуди буває небезпечне –
То вже проблеми не Її, а тіла…
Тут РОЗУМ втрутився у спір:
“Перебиваю, вибачаюсь,
Та із далеких уже пір
Я контролюю тебе! Каюсь!
Хоч перша лізеш завжди в спір
Й одразу груди випинаєш –
Тебе здолаю Я, повір,
Не зразу, з часом, ти це знаєш!
Я в мізках місце своє маю
І контролюю геть усе,
Тому – Я головний, вважаю
Й належить в тілі Мені все!”
За спором ЗАЗДРІСТЬ споглядала,
Настав Їй час становлення,
Все щоки й губи надувала
Й почала Собі мовлення.
“Я, звісно, є не пара вам,
Куди ж Мені до вас,
Та можу наказать мізкАм,
І “відключить” на час.
І буду тіло я точить,
Неначе та іржа,
Зі мною тяжко, знаю, жить –
Та в тім Моя маржа.
Раз “відключаю” РОЗУМ Я –
То Я і головна,
Хоч й в Мене не гучне ім’я,
То інша сторона!”.
“Які ж бо правильні слова!”-
Озвалось УлещАння,
І задоволення вдава
Й собі ввійшло в змагання.
“Незаперечні ви в томУ –
Керуєте ви тілом,
Та… Я підсказую йому,
Як би воно хотіло.
Тож тут не може буть дилем –
Я вихваляю тіло!
Зі мною в тіла ніц проблем
Тож головна – Я, сміло!
“Я з тілом можу все робить”-
Тут ЗЛІСТЬ заговорила, –
Його Я можу навіть вбить,
А чи підрізають “крила”.
Достатньо декілька хвилин
Мені мого правління
І ви усі, наче один,
Побачте моє вміння!”
“Брехня!”- озвалася БРЕХНЯ, –
“Усе брехня на світі!
Брехня навколо і щодня
І тіло не в отвіті.
То ж коли можу все і вся
Я в світі обрехати,
То головна, звичайно, Я –
І це мені віддати!”.
” Ти не права, як не крути”-
Їй ПРАВДА відповіла, –
“В житті зі мною важко йти,
Та благо Я для тіла.
Скажу усім вам без прикрас,
Коли зі мною тіло
Для нього Я – дороговказ
Й в житті воно йде сміло!”
“Мені БРЕХНЯ підвладнІ й Злість,
Улещення і Зависть,
Від мене Розум пада в млість!”,-
В спір втрутилась НЕНАВИСТЬ.
“Я можу силу тілу дати
І можу осліпити,
Можу заставити страждати,
А можу просто вбити.
Керую тілом Я сповна,
До кожної клітини,
Тож Я, скажу вам – Головна
Над тілом у Людини!”.
Відповіла на спір ДУША:
“Скажу Я ІСТИНУ єдину –
Не варті всі ви і гроша,
Як тіло Я покину…”
Ігор Будник
