Ладижин знову опинився на межі екологічної катастрофи, яка загрожує життю та здоров’ю його мешканців. Відпочинок на єдиному санкціонованому пляжі міста на березі Південного Бугу, перетворився на смертельну пастку для тих, хто ризикнув там купатися чи риболовити. І поки ладижинці б’ють на сполох, міська влада продовжує закривати очі на очевидну загрозу.

Отруєна вода на пляжі: що ховає міська влада?

Серед населення Ладижина розгорілася справжня паніка, коли на міському пляжі з’явилися жахливі зелено-коричневі плями на воді. Відео, опубліковане місцевим активістом Артуром Гладченком в розпалі літа 7 липня, шокувало мешканців – вода перетворилася на смертоносну суміш, яка може коштувати людям життя.

“Це не перша ситуація, коли ми стикаємося з таким явищем на нашому міському пляжі”, – розповів Гладченко, закликаючи мера Олександра Коломійця негайно втрутитися та провести детальну перевірку якості води.  Заклик активіста миттєво підхопили й інші небайдужі ладижинці. Так пані Людмила зауважила, що «вона (вода) такого кольору, що там навіть ноги не можна мочити». Здебільшого люди нарікали на звичну бездіяльність місцевої влади та обмежений доступ до води з іншої сторони прибережної зони. Як варіант усе це можна було б списати на так звані ціанобактерії, які викликають сезонне «цвітіння» води, й про яке екологи трублять щоліта. Однак усе значно драматичніше.

Реальна небезпека: трагедія 16-річного Данила

Нещодавній страшний випадок, який стався із 16-річним ладижинцем Данилом Максимчуком 22 серпня облетів мало не усі ЗМІ. У спекотний літній день хлопець вирішив поплавати у Південному Бузі, не підозрюючи, що ця звична розвага може вартувати йому життя. Вже ввечері Данило відчув себе погано, його стан швидко погіршувався. Лікарі спершу припустили тепловий удар, але подальші дослідження виявили жахливу правду – він заразився лептоспірозом, смертельною інфекцією, яка, можливо, проникла в його організм через подряпини на шкірі під час купання у забрудненій воді.

Лікування Данила стало випробуванням для його родини. У Вінниці в хлопця відмовили нирки, почала відмовляти печінка. Його перевезли до Львова, де медики дитячої лікарні святого Миколая боролися за його життя майже місяць. Завдяки професіоналізму лікарів та апаратам штучної нирки, Данило зумів вижити. Але що робити іншим? Хто візьме на себе відповідальність за те, що сталося?

«Відхилень не виявлено» – показна байдужість влади

І як реагує влада? Публічно ніяк. Ні яких екологічних досліджень якості водойми чи хоча б публічного попередження містян та гостей міста про реальну небезпеку. НІЧОГО. Востаннє оцінку якості води у річці громади проводили 12 вересня 2023 року після масової загибелі риби у Ладижинському водосховищі. Тоді  Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України  заспокоював населення – мовляв, «відхилень якості води від тих, що фіксувались раніше, не виявлено». Так зійшлося, що експертизу провели незадовго після інтерв’ю Олександра Коломійця вінницькому медіаресурсу «Vin Media». Під час нетривалої розмови з журналістом міський голова також поділився планами і щодо розбудови території єдиного у місті міського пляжу. «У нас багато думок для розвитку міста. Ми з моєю командою працюємо над цим. Ми хочемо реалізувати проект нашого місцевого пляжу. Хочемо повністю переформатувати його, зробити іншим. Для того, щоб містянам було зручно і комфортно відпочивати. І не тільки містянам, а і тим людям, які приїжджають з різних територіальних громад. Я думаю, якщо не в цьому році, то у наступному». Виявляється, загибель риби більше варта уваги ніж життя громадян.

Війна і нові екологічні загрози

Окрім природних проблем, Ладижин зіткнувся з новими викликами, спричиненими війною. Нещодавно в результаті ракетного удару в річку потрапило паливо, що спричинило масове забруднення води. Наталія Топалова, активістка, яка першою звернула увагу на цей інцидент, закликає ладижинців бути обережними. За її словами, наслідки отруєння можуть проявитися через 4-5 днів, а залишки токсичних речовин усе ще перебувають у воді.

«Мені пояснили, що завдяки тому, що водосховище велике, концентрація отруйних речовин, напевно, не критична. Але я бачу берег і те, що на ньому після цих подій. В перший день ввечері, коли вода вже не мала ту чорну плівку на поверхні, одна з наших собак заходила у воду попити і окунутися, бо було жарко. Вийшла вся чорна. Бо те, що було на поверхні, опустилося на дно. І вчора сморід ще зберігався у повітрі».

Топалова наголошує на небезпеці купання в річці, риболовлі та навіть простого перебування біля води. Вона підкреслює, що вода може виглядати нормальною, але токсини, які потрапили у водойму, здатні завдати серйозної шкоди здоров’ю людини та тварин. Відсутність офіційної інформації та рекомендацій з боку влади лише підсилює паніку серед місцевих жителів.

Чому мовчить влада?

Виникає питання – чому Олександр Коломієць ігнорує тривожні сигнали? Чому ніяких дій не вживається? Можливо, справа в недостатній компетенції чи просто байдужості до долі своїх земляків? Чи хтось намагається приховати справжні масштаби катастрофи, щоб уникнути скандалу? У будь-якому випадку, мовчання і бездіяльність – це злочин перед тими, хто довірив владі своє життя та здоров’я.

Ладижинці мають право знати правду!

Час настав для рішучих дій. Громада повинна вимагати негайного втручання, ретельного аналізу води та звіту про реальний стан водних ресурсів у Ладижині. Зволікання може призвести до нових трагедій, яких можна було б уникнути. Кожен житель міста має право на безпечне життя та чисту воду – це не розкіш, а базова потреба, яку міська влада зобов’язана забезпечити.

Якщо влада продовжуватиме ігнорувати проблему, місто може стикнутися з епідемією інфекційних захворювань, наслідки якої будуть жахливими. Не можна дозволити, щоб Ладижин став символом екологічного занепаду та безвідповідальності місцевих керівників.

Фото Наталії Топалової