Син князя древлян Мала Любечанина, онук князя Ніскині, швагро князя Святослава Хороброго, дядько князя Володимира Великого, двоюрідний дід князя Ярослава Мудрого. Воєвода князів Святослава та Володимира.
Батько Добрині мав землі на Житомирщині та на Волині. До його володінь на Волині належала група сіл – Гряди, Будятичі та Низкиничі. Все це поблизу сучасного міста Нововолинськ на кордоні з Польщею. Тодішня назва села «Ніскінічі» й дала ім’я дідові Добрині – древлянському князеві – Ніскиня. Тому й Добриня Нікітич, тобто з Ніскінич. Сестра Добрині Малуша служила ключницею у княгині Ольги. Майбутнього князя Київської Руси Володимира Великого Малуша народила у селі Будятичі, від князя Святослава Хороброго.
В Іпатіївському літописі зазначено: «Добриня від народження виховував свого племінника Володимира разом із Княгинею Ольгою» і впродовж усього подальшого життя всюди його супроводжував. Коли у 970 році князь Святослав розділив Русь між двома синами, новгородські посли, за вказівкою Добрині, випросили до себе Володимира. У 988 році Добриня разом з Володимиром хрестив Київську Русь. Коли Добриня став посадником у Новгороді, він поширював християнство і там. Існує старовинна новгородська приказка: «Добриня хрестив вогнем».
Літописи свідчать про кмітливість, знання іноземних мов, хоробрість, дипломатичний хист Добрині. “Спритний, влучно стріляє, плаває, співає, грає на кобзі, спілкується з птахами”.
Життя та подвиги Добрині відтворено у багатьох билинах і переказах. Серед них – «Добриня Никитич та Змій Горинич», «Добриня і Дунай – свати», «Добриня Никитич та Василь Казимирович», книга «Повість минулих літ».
Богатир Добриня був одружений на доньці Микули Селяниновича – Анастасії. Вони познайомилися у досить дивний спосіб. Жінка-богатир вступила з Добринею у двобій, під час якого вони й закохалися одне в одного. У Добрині був син Кснятин (Костянтин) – згодом новгородський посадник і воєвода.
Цікаво, що його “друзі” богатирі Ілля Муромець та Олеша Попович насправді жили в різні періоди, тому не могли перетинатися у житті. Принаймні так стверджують науковці. Хоча всі троє й народилися на наших землях. Олешка Попович – на Полтавщині у місті Пирятин, а Ілля Муромець у “Моровійську” – сучасне село Морівськ на Чернігівщині.
На честь Добрині названо астероїд 4762. У Коростені йому встановлено пам’ятник. На Оболоні у Києві є вулиця Добринінська. А от у Низкиничах, на його батьківщині, нічого про Добриню не нагадує, на жаль.
У Коростені на правому березі річки Уж на скелі над урвищем встановлено пам’ятник батькові Добрині – князеві Малу. Автор 10-метрової фігури з міді – скульптор Ігор Зарічний. Саме тут війська князя Мала, які повстали проти нестерпних поборів київського князя Ігоря, у 945 році здобули перемогу над його дружиною, а самого Ігоря стратили після суду. Мал – другий з відомих коростенських князів. Відомо, що в Коростені зараз проживає кілька десятків сімей з прізвищами Нікітіч, які є прямими нащадками князя Ніскині.
@Erika Pankeieva
