Преподобний Антоній проводив час за молитвами й вчився долати спокуси в усамітнені на Святій горі Афон. Згодом він переїхав до Києва, щоби продовжити аскетичне чернече життя. Та до монастирів приєднуватися не хотів, тому оселився в печері недалеко від села Берестова.

Святий Федосій був із заможної сім’ї, але одягався скромно, допомагав обробляти землю прислужникам. Дізнавшись, що в рідному місті в храмі іноді не звершується літургія через нестачу просфор, сам почав випікати хліб для богослужіння. Святий Феодосій вирушив до Києва, щоби вести скромне чернече життя в печерах й вчитися  у преподобного Антонія. На той час слава про мудрість преподобного розійшлася по землях: люди приходили до нього за порадами та долучалися до скромного життя в печерах.

Вірне служіння Господу святих Антонія й Феодосія надихнуло багатьох стати ченцями. Преподобний Феодосій навчав ченців аскетичному способу життя, посту, стежив за дисципліною у печерах та служив нужденним, які приходили за допомогою.

Кількість печер збільшувалася, а згодом, коли монахів було вже більше сотні, звели наземний монастир й побудували церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Преподобні Антоній і Феодосій стали засновниками Києво-Печерського монастиря – першого за духовним значенням монастиря Київської Руси-України.

Відомий вінницький вчений та краєзнавець Вілалій Давиденко на історичних фактах доводить, що Антоній Печерський також заснував Лядівський чоловічий монастир на березі Дністра неподалік Могилева-Подільського. Обрана для обителі місцина просто зачаровує.