Наша колега, його рідна сестра Вікторія Калашнікова згадує про брата:

– Від самого народження і до десяти років він був майже повністю мій. Мій молодший брат Ромка. А коли батьки розлучилися, він завжди був зі мною. Зранку в садочок, ввечері додому. По суботах ходив зі мною до школи, бо не було з ким лишити. Мама працювала, а ми були всюди разом. Навіть на комсомольські збори в училище доводилось його брати з собою. Я дуже сердилась – всі діти були вільні, а зі мною завжди малий брат. Неслухняний був, але я його все одно дуже любила. І завжди доводилось його шукати. То в селі в бабусі тікав з саморобною вудкою на озеро, то вже дорослого шукали всім світом, тепер знов я його шукала. Як завжди. Знайшла. Ніхто не знав де він воював, я відчула, вирахувала і не помилилася.

Краще б не знайшла. Краще б помилилася.

І востаннє… Вже загиблого брата-воїна знов довелося шукати мені.

Боже!!! Як же це важко!!!!!!

Проводжати в останній путь мого рідного брата Ткачука Романа Пилиповича який віддав життя за Україну 18 серпня 2024 року ми будемо

9 вересня в понеділок.

Прощання біля рідного будинку о 9.30
Місто Вінниця, вул. Брацлавська, 81.
Відспівування в СОБОРІ о 10.00

Поховання на АЛЕЇ СЛАВИ (кладовище САБАРІВ) об 11. 00.
Тепер йому назавжди 48.