–  Архієреї знають, що їм нічого не буде за будь-яку маячню чи єресь, яку ми іноді несемо з амвонів. Але будь-якого священника можна легко наказати та відправити в заборону.

Коли почнуть відбирати храми повально, то вже пізно буде йти на якийсь діалог.

Архієреї УПЦ в разі подальшого поглиблення кризи будуть вести себе по-різному. Одні, більш совісливі, залишаться в Україні з наміром винести всі випробування.

Інші вже готові їхати в Росію – в основному це ті, в кого нестійке становище. Їхня узгоджена з мп задача- максимально розхитати ситуацію в церковно-державних відносинах.

Треті думають, що їх пронесе, тому сидять тихо і не висовуються.

Четверті впевнені, що звʼязки з місцевою владою, силовиками і криміналітетом захистять від козней уряду.

Пʼяті задумуються над тим, щоб знайти світську роботу. Шості сподіваються в разі урагану пересидіти його в Європі.

Таких, що знаходять в собі сили публічно відстоювати ідею незалежності від мп- немає.

Ну а священники підуть в таксисти і грузчики. А потім все життя будуть шукати винуватців, із-за кого їх спіткало таке лихо. Але так і не знайдуть, бо ж на себе пальцем не покажеш.

І тільки інколи, вглядаючись у дзеркало, у хвилини особливого прозріння, вони будуть бачити в дзеркалі тупих та мовчазних баранів.