Хіба таке можливо під час війни?

Ось якого листа прислали нам читачі:

«Хто був на відкритті нового сезону філармонії, то побачив матушку, дружину настоятеля Георгіївського храму УПЦ (МП), що біля Будинку офіцерів, Ірину Швець і як ведучу, яка відкривала новий сезон, який новопризначений керівник фі­лармонії, лідер гурту «ТіК» Віктор Бронюк обіцяв наповнити потужними новинами.

Ось і побачили ми новину — в явно відкритому як для матушки філіалу російської церкви в Україні вбранні (підіть і подивіться, як там одягаються інші парафіянки на службу) Ірину ще й як художнього керівника. Більше того, вона є народною артисткою України, виконує класичні твори. Але хіба лише майстерність має значення в час війни? А патріотизм?

Матушка Ірина вже давно працює у філармонії. З часів, коли ця церква молилась за Кіріла, який благословляє на війну і знищення українців. Всі знають, що і тепер ця церква, як би вони не обманювали, досі у духовному єднанні із вже забороненою в Україні РПЦ, її патріархом Кірілом, що закликає вбивати патріотів. І якраз українська мова і культура такі ненависні цьому путіністові, який охрестив цю війну проти нас священною.

Тому очевидно, що храми із священниками або без них, які усвідомили це, почали переходити до ПЦУ, яка отримала Томос. Але не храм, у якому настоятелем її чоловік Валерій, йому допомагає їхній син. Вона там наставляє хористів.

Рік тому цей храм, який побудований впритул до Будинку офіцерів, куди вдарила ракета, зазнав руйнувань. І навіть священник був травмований.

Але навіть це не змусило їх досі вийти із церкви, яка в єднанні з РПЦ, що благословляє війну. Після того, як був розбомблений рашистами культурний гарнізонний центр, де урочисто проводжали у вічність воїнів, громадські активісти, тоді ще жива Таїса Гайда, виступили з пропозицією цей храм зробити гарнізонним, щоб там від­співували наших воїнів. Запропонували священнику Валерію проявити патріотизм, його матушці Ірині, народній артистці України, парафіянам перейти до ПЦУ. Бо хто ж бачив, щоб «Москва вбивала і Москва хоронила?»

Але тоді священник Валерій виступив із парафіянами категорично проти такого переходу.

І вже тоді вінничани ставили запитання: а як це може поєднуватись — матушка священника цієї церкви, яка веде в ньому з отцем Валерієм активну дія­ль­ність, і артистка філармонії, та ще й зі статусом народної артистки України? Має звання професора — вона завідувачка кафедри Він­ницького педуніверситету.

Нам казали, що парафіянка цього храму навіть відмовилась від онука, бо, як пояснила, його охрестили у розкольників. Тобто ПЦУ. Ось які настрої у парафіян цієї церкви... Як думаєте, хто їм їх нав’язує? Принаймні, досі ні священник УПЦ(МП) Валерій, вже навіть коли заборонили московську церкву в Україні, ні матушка Ірина не заявили, що вони виходять з протекротару цієї церкви.

Ну і нехай не виходять, якщо так люблять московське. Є вибір, але як такий світогляд, позиція, переконання поєднуються із художньою діяльністю української філармонії, де в час війни мають працювати патріоти України?

До речі, храм, що досі належить до УПЦ (МП), побудований на землі вінницького гар­нізону ЗСУ України.

Ви бачили вже навіть не по усій Україні, в у тій же Вінниці, скільки лежить воїнів-земляків, вбитих окупантами, яких благословила російська церква. І бути в духовному єднанні із нею та Кірілом досі влаштовує і цей храм, матушку Ірину, народну артистку України, та батюшку Валерія?

І керівництво гарнізону, міс­цеву владу влаштовує такий стан справ?

Скажіть, а якби, наприклад, в окупованому Криму чи інших територіях, в тій же рф філармонією керувала матушка священника української церкви, то що б було?

За просто молитви українською в окупованому Каланчаку рашисти вивели босим із міш­ком на голові священника і розстріляли.

Україна – не Росія. Але і ті, хто призначає та йде на такі відповідальні культурні, ідеологічні посади мають розуміти це, робити вибір — з ким вони?

Читачі газети (підписи)

Від редакції: готові вислухати точку зору Ірини Швець та інших.