Міністерство освіти і науки (МОН) України надало чіткі рекомендації для всіх учасників освітнього процесу, що робити у разі виявлення випадків цькування.

Булінг (цькування) — це форма насильства, яка може проявлятися у психологічному, фізичному, економічному чи сексуальному тиску. Він може здійснюватися як безпосередньо, так і через електронну комунікацію (кібербулінг). Такі дії можуть бути спрямовані на малолітніх чи неповнолітніх осіб або ж чинитися ними стосовно інших учасників освітнього процесу.

МОН рекомендує декілька організацій та установ, до яких можуть звертатися учні, їхні батьки або інші учасники освітнього процесу у випадках цькування:

Служба освітнього омбудсмена — це перша інстанція для звернення у разі порушення прав учнів та батьків, зокрема у випадках булінгу. Освітній омбудсмен забезпечує захист прав у галузі освіти.

Органи місцевого самоврядування — місцева влада зобов’язана сприяти розв’язання проблем булінгу в навчальних закладах. Засновники закладів освіти або уповноважені органи — особи чи установи, що заснували навчальний заклад, несуть відповідальність за створення безпечного середовища для учнів.

Керівництво та працівники навчальних закладів — директори шкіл, вчителі та інший персонал закладу мають реагувати на будь-які сигнали щодо булінгу та вживати необхідних заходів для його припинення.
Служби у справах дітей — ці державні органи надають правову та соціальну підтримку дітям, які стали жертвами або свідками булінгу.

Центри соціальних служб — фахівці цих установ надають психологічну допомогу та підтримку родинам у випадках насильства. Територіальні органи Національної поліції України — у разі вчинення булінгу, який має ознаки кримінального правопорушення, поліція повинна втрутитися та вжити необхідних заходів.

Булінг — це проблема, яку не можна ігнорувати. Важливо знати, куди звернутися за допомогою, щоб захистити права та безпеку дітей, створюючи для них комфортне навчальне середовище.