Вона колишня вінничанка.

Померла українська етнологиня й організаторка науки, директорка Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського, академікиня-секретарка Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України академік НАН України Ганна Скрипник

Скрипник померла на 76 році життя в понеділок, 16 вересня, повідомила Національна академія наук України.

Ганна Скрипник народилася 9 вересня 1949 року в селі Плисків Вінницької області. Закінчила Київський державний педагогічний інститут імені Горького та аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені Максима Рильського НАН України.

У 2000 році стала директоркою Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені Максима Рильського. У 2004-2020 роках була заступницею академіка-секретаря Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України, а з 2020 року — академікинею-секретаркою.

У 2008-2013 роках очолювала Міжнародну асоціацію україністів, до останнього часу була головою Українського комітету Міжнародної асоціації з дослідження і поширення слов’янської культури.

У 2008 році Українська народна партія висувала Ганну Скрипник на посаду Київського міського голови.

Скрипник є авторкою понад 330 праць. Серед її основних монографій – "Етнографічні музеї України", "Українське етнографічне музейництво 20-90 рр. XX ст.", "З історії української етнографії", "Етнокультура та етноідентифікаційні процеси в контексті суспільних трансформацій".

За її редакцією було видано фундаментальні роботи, зокрема: "Історія українського мистецтва", "Історія декоративного мистецтва України", "Історія українського кіно", "Історія українського театру", "Українська музична енциклопедія", "Українська фольклористична енциклопедія" та багато інших.

За редактуру першої і другої книг четвертого тому "Історії української культури" у 5 томах Скрипник відзначили Державною премією України в галузі науки і техніки.

Була дослідницею проблем історичного минулого й сучасного стану етнокультури, духовної культури українців, етноідентифікаційних процесів, етнопсихології та етнонаціональних відносин, збереження й вивчення культурної спадщини, етнографічного музейництва, історії та теорії української і зарубіжної етнології. Її роботи стали підґрунтям не лише для етнології, але й для суміжних наук – мистецтвознавства, музеєзнавчих і культурологічних студій.