Розтягнули район окремі структури і організації до міста Могилева-Подільського, Мурованокуриловецького, Шаргородського районів. Лікарню перейменували у районну лікарню планового лікування, пологовий – у Могилеві, операції теж не роблять. Кваліфікованих лікарів немає. Ми не розуміємо, для чого марно тратять мільйони гривень на утримання великого штату медичних працівників, головного лікаря, завгоспа. Десяток автомобілів роз’їжджають на роботу до Борівки, возять у Чернівці медперсонал та на ринок у Мог.-Подільський. Крім цього, дві бухгалтерії — райлікарні і сімейної медицини — через стіну в одному приміщенні?

Відстань від Могилева-Подільського з райцентру 32 км, до Шаргорода — 35 км, до Вінниці — 120 км. Доводиться долати ці кілометри, платити в автобусі гроші. Якщо хвора людина не може їхати в автобусі, треба брати таксі — до 1000 грн. А з Бабинець чи Володіївки, Вил-Ярузьких чи Коси дорога ще гірша і ще дорожча. Люди спасаються, як можуть, хоча багатьом це вже не вдається. Аптеки всі приватні, ціни в них комерційні. Створена одна комунальна аптека у райлікарні, яка зобов’язана за державною програмою продавати ліки здешевленими, але їх там немає. Якось у газеті ми прочитали статистичні дані по області, скільки народилось і померло — жах один.

Тому їде населення, хто ще в змозі, на заробітки в Європу, а хто на постійне проживання, залишаючи малих дітей бабусям і дідусям. А здебільшого просто населення району йде у вічне небуття. Це все споглядають чиновники райради і райадміністрації, на утримання яких йдуть великі кошти з бюджету. Реформа вже показала, що вона неефективна, що це — експеримент над місцевим населенням на виживання.

Жителі Чернівецького району