Якісь неправильні часи настали. Чогось доброго – як кіт наплакав. Зате тривожне і недобре лізе зі всіх шпарин.
Щойно дзвонила Оля, донька Володимира Івановича Гуцола, із Хмельницького і повідомила, що її батько, а наш друг – майже незмінний керівник філії інформаційно-видавничого центру ДПА України у Хмельницькій області – відійшов до іншого світу.
Відмучився, відстраждав на роки вперед….
А були часи, коли без нього не уявлялося жодне серйозне зібрання у редакції “Вісника податкової служби України”. Родом із Зінькова, він ніколи не приїздив на побачення з колегами без зіньківського домашнього хліба і без зіньківської ковбаси. А хіба можуть забутися організовані ним корпоративи за участі народних артистів України братів Гжегожевських у Могилеві-Подільському чи у Камянці-Подільському?!
В.І.Гуцол був надзвичайно порядною і обовязковою людиною. І неймовірним добряком. Мав сина, двох доньок, був турботливим дідусем і на батьківському обійсті у Зінькові виростив розкішний сад за останнім словом садової інженерії…
Такі дерева, ви знаєте Володимире Івановичу, ще трохи родитимуть і без Вашого активного втручання…
…І нехай вони, Ваші сади, квітнуть і родять якомога довше, а Ви уже спочиньте з Богом!
Царство небесне Вам і співчуття усій Вашій родині!
На фото: В.І.Гуцол з колегами із Житомира, Рівного та Києва. Йому в той день було всього 60…
Сергій Сай – Боднар
