Преподобний Силуан Афонський народився в селянській сім’ї. В юності майбутній подвижник вів гріховний спосіб життя, хоча в 19 років мав одкровення від Бога. Після того, як йому явилася Пресвята Богородиця Семен, так завали майбутнього старця в миру, кардинально змінив своє життя і вирішив піти в монастир. Після закінчення військової служби Семен пробув вдома лише тиждень і поїхав на Святу гору Афон. До Пантелеймонового монастиря він прибув восени 1892 року. Першим послухом брата Семеона стала робота на млині. Незабаром він отримав від Пресвятої Богородиці великий і рідкісний дар.

Від боротьби з нечистою силою брат Семеон занеміг, він відчув себе повністю покинутим, його душу охопив смуток. Тоді молодому послушнику явився Господь Ісус Христос, щоб втішити його.

Преподобний належав до того рідкісного роду подвижників, які на початку свого шляху отримують ту міру благодаті, котра зазвичай дається досконалим. Спав преподобний сидячи, одну дві години на добу, відрізками по 15-20 хвилин. Нічний час повністю присвячував Ісусовій молитві. Так минуло 15 років подвигу.

Пострижений в 1911 році в схиму преподобний Силуан ніс послух монастирського економа тоді ж він пише свої записки, надруковані його учеником архімандритом Софронієм (Сахаровим) у 1952 році.

Упокоївся преподобний Силуан, не перериваючи молитви. З 1970-тих років відомо про велику кількість зцілень, які відбувались від глави преподобного, котра зберігається у Свято-Пантелеймоновому монастирі на Афоні.