Вважаю, що у нас діє банда, яка ось так прибирає власників підприємства та конкурентів.

Відповідну заяву я зробив у прокуратуру та поліцію.

Ось яку шокуючу історію розповів журналістам «33-го» Сергій Попіль:

– Мій батько, Федір Попіль, потрапив до лікарні. Його підлікували і вже мали виписувати. Сказали лікарі, що все добре.

І раптом я приходжу на другий день, щоб його забрати, а мій батько мертвий. Сказали, що у нього була пневмонія і відмовило серце.

Як – за половину доби і нас ніхто не викликав?

А невдовзі мав відбутись остаточний суд стосовно рейдерського захоплення підприємства, власником якого він був. І ми вимушені були через суди роками його повертати. І ось нарешті мало все закінчитись. Майно і підприємство – перейти законному власнику, моєму батькові Федору Попелю. А так він мертвий. Бо його прибрали…

Ще там мені здалось підозрілим його тіло. Воно було синім…

І тут я пригадав історію нашого знайомого, мого тезки Сергія, в якого так само віджимали ці ж рейдери торговий центр. Лікарня, мали виписувати, і така ж раптова смерть. Не стало здорового, не старого чоловіка за день.

Мій батько Федір Попіль був власником гарного підприємства, де працювало сто людей та, крім будівель, були гектари землі. І все було добре до того часу, доки на підприємство не поклав око відомий кримінальний “авторитет”. І з того часу наше, зокрема моє життя, перетворилось на жахливу реальність. Мені почали шити справи; коли я доводив, що вони сфальшовані, то ці бандити виходили на вище керівництво правоохоронців і все запускалось по новому колу…

Бо ні для кого не секрет, що ці бандити відкривали ногами двері до попереднього керівництва обласної поліції та і прокуратури.

Запідозривщи те, що батько пішов з життя не своєю смертю, я звернувся до конкретного патологоанатома, щоб він відібрав аналізи і на його отруєння. Він погодився та сказав, що вони будуть готові через кілька тижнів, бо треба відсилати до Києва. І після похорону батька, зачекавши цей час, я прийшов дізнатись ці результати,

А тут мені той же спеціаліст заявляє, що він мене вперше бачить і ніяких аналізів він не відбирав та нікого не просив.

Я був шокований, але більше нічого на добився, це мене ще більше утвердило в здогадках, що батька отруїли.

Коли я звернувся до поліції і розпочалось слідство, я згадав, що поряд із лікарнею останні три дні до отруєння крутився знайомий мені тип. Він ходить в «шістках» того “авторитета”.

І ось коли його викликали і запитали, чого він там був, той відповів, що не знав мого батька і в очі на бачив… воно б нічого, але він працював разом з ним не один рік!

І підозрюю, що це могло статись через їжу, більше схиляюсь до думки, що це спиртне. Туди щось підмішують, і все – відмовляє серце та життєво важливі органи.

Мене ще здивувало те, що не одну справу, яку було порушено за цим кримінальним “авторитетом”, почали поспішно закривати.

І лише мій візит до прокурора області все зрушив з місця.

Я вимагаю ексгумації тіла батька. Хочу, щоб все-таки зробили ті аналізи на отруту.

Я не знаю, чи захоче родина власника торгового центру повертатись до причин його загадкової смерті, але я переконаний, що в його організмі є та сама отрута, що і у тілі мого батька. Тому я вимагаю ексгумації його тіла.

Мені потрібно одне – добитись, нарешті, правди. Бо за своє життя ми із батьком перенесли десятки судів, кола пекла, щоб відстояти його бізнес та повернути його від рейдерів.

Через місяці я вступлю у спадщину батька, то, може, ця банда чекає, щоб так прикінчити і мене? Прошу розголосу і взяти на особливий облік мою заяву. І справу довести до кінця, а не слати мені відписки.

Вислухала
Тетяна Квасюк