Легенди про космічні заробітки на рівному місці вже переповідаються як реальні історії. І молодий амбітний мозок вже собі вималював, якою має бути оплата його праці в Україні. Але, в переважній більшості, на жаль, крім амбіцій, цей самий молодий мозок нічого більше не має. Ні належних знань, ні досвіду, ні кваліфікації. А часто-густо й елементарної відповідальності.

Вже сьомий місяць підшукую спеціаліста середньої ланки на специфічне виробництво. Таких фахівців готує один лише навчальний заклад в іншому обласному центрі. І то зараз, коли на очах міняється технологія багатьох процесів, потрібно довчати цього випускника. В цьому випадку дійсно простіше самим навчити молоду людину і дати їй хорошу роботу з пристойною зарплатою. Але, спілкуючись з трьома десятками можливих претендентів на вакансію, зрозуміла, що її заповнити вдасться непросто.

Майже всі претенденти відразу вимагали європейської зарплати, звісно, й уяви не маючи про майбутню роботу. Пропозиція протягом двох місяців, поки триватиме навчання, отримувати мінімалку сприймалась з іронією. Говорили, що краще взагалі нічого не робити, ніж отримувати такі гроші. Це — з офіційним працевлаштуванням і повним соцпакетом. Не знаю, чи знайдуть ці хлопці собі гідну, на їхню думку, зарплату. Втім, не виключено, що вони підуть на контракт в армію чи поїдуть світами…

Хоча, якщо зважити, що отримані там гроші, після всіх витрат на житло, їжу, транспорт, будуть такими ж як і тут, коли ти живеш в своїй країні, у звичному для себе середовищі, зі своєю родиною. Коли не боїшся, що будь-якої миті тебе зупинять, заберуть паспорт чи депортують… То варто задуматись, чи така вже й солодка та чужина.

Не знаю жодного керівника підприємства, який одразу прийшов на посаду директора. Всі починали з найнижчої ланки. Своїми руками та головою проходили всі виробничі процеси. Могли зробити будь-яку роботу, замінити за необхідності будь-якого спеціаліста, владнати найскладнішу проблему, що виникала на підприємстві. Ось так стають високооплачуваними кадрами. Вчитися і вкалувати – ось рецепт.

При цьому ще й відповідальність у високооплачуваного спеціаліста на першому місці. Він не покине справу, поки не зробить. Не перекладе на чиїсь плечі свою роботу, не ховатиметься на лікарняні при першій же нагоді і не вдаватиме дурного, коли проштрафився. Спробувала про це говорити претендентам, вони просто знизували плечима. Мовляв, в якому світі я живу.

Якраз я живу в реальному світі і з жахом усвідомлюю, що ми стоїмо перед дуже серйозними викликами. Дуже страшна різниця в доходах олігархів та посадовців і простих людей вже конкретно впливає на психіку молодої людини, яка в цьому жорстокому світі теж хоче всього та відразу. Як їй пояснити, що нічого просто так не дається, коли його ровесник, син якогось політичного лідера, ганяє на «Лексусі» і не вилазить з дорогих ресторанів… З цим треба в суспільстві наводити лад. Провінційне хизування своїми статками, якого в жодній цивілізованій країні немає, треба присікати на державному рівні. Тоді спокійніше житимемо і не лякатимемось, що завтра нікому буде наповнювати Пенсійний фонд, але це вже інша тема.

А молодим людям зі світлими головами, які мріють про кар’єру і шукають себе, раджу згадати 11 порад підліткам Білла Гейтса, мільярдера, засновника компанії «Майкрософт»:

1. Життя несправедливе — змиріться з цим фактом.

2. Світу наплювати на твоє самовідчуття і самоповагу. Світ очікує від тебе яких-небудь досягнень, перед тим як прийняти до уваги твоє почуття гідності.

3. Дуже малоймовірно, що тобі почнуть платити 40 000 на рік одразу після закінчення школи. Ти не станеш віце-президентом компанії з лімузином і особистим шофером, поки ти не заслужиш цього.

4. Якщо ти думаєш, що твій вчитель строгий і вимогливий, — почекай знайомства зі своїм босом. На відміну від вчителя, кар’єра боса залежить від того, як ти справляєшся зі своїми завданнями.

5. Обсмажувати бургери в «Макдоналдсі» — не нижче твоєї гідності. Твої прадіди назвали б будь-яку — навіть таку — роботу «хорошим шансом».

6. Не поспішай звинувачувати у кожній своїй невдачі своїх батьків. Не ний і не носись зі своїми невдачами, вчися на них.

7. До твого народження твої батьки не були такими нудними і нецікавими людьми, якими вони здаються тобі зараз. Вони стали такими, заробляючи на твоє безтурботне дитинство, перучи твій одяг і слухаючи твою нескінченну балаканину про те, який ти класний. Тому, перед тим як вирушати рятувати ліси Амазонки від знищення жадібного покоління твоїх батьків, спробуй для початку привести в порядок свою кімнату.

8. Твоя школа відмінила поділ на переможців і лузерів, життя — ні. У деяких школах припинили ставити погані оцінки і дозволили скільки завгодно разів здавати тест. Це не має ні найменшого відношення до того, що відбувається в реальному житті.

9. Життя не розділене на семестри, літніх канікул в ньому не існує, і дуже мало роботодавців зацікавлені в тому, щоб допомогти тобі знайти твоє власне «я». Тобі доведеться робити це в твій особистий час.

10. Не плутай реальне життя з тим, що показують по телевізору. У житті людям доводиться більшу частину часу проводити не в кав’ярні, а на робочому місці.

11. Підтримуй добрі стосунки з «очкариками-ботаніками». Швидше за все, один з них коли-небудь стане твоїм начальником.

Олена Петраченко