То я розкладу все по полицях для особливо “обдарованих”.

1. Російська мова є моєю рідною мовою. Я вільно нею володію, читаю, пишу, розмовляю, думаю.
2. Українська мова – мова моїх предків. Нею я так само вільно пишу, читаю, розмовляю.
3. Я вивчив українську, приїхавши в Україну. До цього 100% моєї освіти складала російська.
4. Я принципово відмовляюсь від російської на користь української.

Бо:

– це природньо в країні, якою є Україна;
– неприродньо послуговуватись мовою агресора. Ба більше, нести її в маси, намагатись надавати їй якогось статусу, захищати, просувати її в будь-який спосіб;

5. Це мій вибір. Поважайте його. Якщо я звертаюсь до вас українською, я не хочу чути російську. Якщо я пишу пости українською, я не хочу бачити російську. Я НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ ЇЇ ЗНАТИ. Бо думка, що хтось зобов’язаний в Україні знати якусь мову окрім української – це імперіалізм в чистому вигляді.

Ви маєте право знати хоч сто мов.
Це ваше право.

Але вважати, що хтось зобов’язаний знати ті ж мови і обов’язково із вами спілкуватися однією з них – це зверхність.

Натомість, якщо хтось говорить українською в Україні і ви хочете діалога, то ви зобов’язані переходити на українську. В іншому випадку – шукайте перекладача.

6. Практика. Я не зазіхаю на ваше право спілкуватись будь-якою мовою між собою. Я не робив, не роблю і не збираюсь робити зауваження та забороняти вам це робити між собою, самим із собою, із Богом і тд.

Це ваше право на вашу мову.

Але до мене не треба звертатись російською.

Я вас не зрозумію.

Вас це дратуватиме? Ви – імперець.

Я не зобов’язаний знати Пушкіна в оригіналі.

Якщо ви вважаєте, що перекладати іноземні твори українською – дико бо ви “і так всьо панімаєтє”, ви – імперець.

Російська мова – іноземна мова в Україні.

Не рідна, не друга офіційна. Іноземна.

Якщо ви – українець. Плекайте це. В іншому випадку ви – росіянин.

Слава Україні!

Artem Zhavoronkov