Про це та інше наші журналісти говорили з Наталею Заболотною.

Ці та інші запитання журналісти «33-го» поставили першому заступнику, яка нині виконує обов’язки голови Вінницької ОВА, Наталі Заболотній.

— Наталя Михайлівна, ви одна із небагатьох жінок України, яка є першим заступником голови Вінницької ОВА та ще й виконує обов’язки губернатора. Скажіть, Вам не важко?

— Не можу сказати, що були якісь найважчі дні. Бо я продовжувала і продовжую робити те, що робила і до цього. На кожній посаді, яку займала, я намагаюсь працювати віддано, використовувати свій накопичений досвід, вкладаючи свої знання, внутрішній ресурс та душу. При цьому я чітко усвідомлюю, яка велика відповідальність покладена на нас, працівників військових адміністрацій, у спільній боротьбі за здобуття перемоги над ворогом.

Насправді я хвилювалася через те, щоб закінчити проєкти, які розпочала разом з командою. Це проєкт розвитку спорту ветеранів «Ігри нескорених», створення центру ментального здоров’я та соціальної адаптації ветеранів та їхніх сімей. Але ми таки встигли вже запустити ці проєкти. І це добре.

2 мільйони хотів адвокат за безкоштовну послугу з родини загиблого воїна

— До нас приходять скарги людей на ТЦК, коли вдовам, батькам вручають нагороди без усякого вшанування загиблих, а щоб зібрати документи — потрібно пройти «всі кола пекла», в багатьох кабінетах їх нахабно «динамлять».

— Так, на жаль, такі випадки є. Тому ми організували зустріч із родинами загиблих, які приїхали з громад області. Дві з половиною години тривала зустріч. Члени родин загиблих порушували наболілі питання. Зокрема навели приклади, що вони бачать, як одним в обладміністрації вручають урочисто такі нагороди, а комусь у ТЦК їх просто віддали та й усе. Під час зустрічі ТЦК отримало доручення виправити цю ситуацію. Відтепер процедура вручення нагород має узгоджуватись із рідними загиблих.

Більшість заявила, що вони хочуть, щоб це відбувалось на урочистостях чи сесіях їхньої громади. А не в кабінетику ТЦК. І вони абсолютно праві.

Щоб друзі, односельці, родина знали про подвиг їхнього земляка, про відданість їхньої дитини знали ті, з ким він жив і ріс.

І що важливо, на такі нагородження можуть приходити усі, хто хоче прийти, а не лише одна чи дві людини.

За результатами цієї зустрічі ми підготували проєкт наказу ОВА, який мною буде невдовзі підписано. В цьому документі передбачено забезпечення ТЦК і військовими частинами офі­ційної церемонії відзначення загиблих героїв. Це важливо для рідних наших полеглих захисників, тому має бути виконано.

Вдячність і шана до таких родин має бути основою суспільної моралі в повоєнній Україні. Рідні загиблих героїв можуть хоч 125 разів звертатися з одного й того ж питання. Чиновники всіх рівнів мають бути терпимими і з розумінням ставитися до цього. Адже будучи в стресовому стані, через втрату рідної людини, члени сімей загиблих можуть і з четвертого разу не зрозуміти, куди їм слід писати і що робити, які документи збирати. Тому ми маємо мати терпіння і, відповідно, пам’ятати та розуміти, що нашим сидінням тут, будь-кого на певному стільчику, ми зобов’язані тим, хто сьогодні на передовій.

— А якщо виникатимуть у людей запитання, ветеранів та їхніх родин, то до кого звертатись, щоб був супровід, допомога?

— У нас є управління у справах ветеранів обласної військової адміністрації. Воно, фактично, є супроводжувачем таких родин. Зараз у цьому управлінні готують довідку із усіма своїми контактами, яку ми будемо розміщувати всюди — від ТЦК до громад.

Якщо рідні загиблого воїна прийшли до управління, то ми їх супроводжуємо і завдяки координаційному штабу під головуванням Ірини Верещук можемо оперативно виходити на центральний рівень і буквально за добу знаходити шляхи вирішення проблемних питань з будь-якими військовими частинами.

Але часто вони приходять досить запізно. Тому що вже, наприклад, укладений контракт з адвокатом. Я буду відверто говорити — останній випадок ну просто шокував. У два мільйони гривень оцінив свої послуги адвокат для родини загиблого воїна. Слава Богу, що ми втрутились і цей договір розірвали.

Чому керівника МСЕК в області призначили без конкурсу?

— Хто лише не обговорював резонансні обшуки у Хмельницькому в керівниці МСЕК та її сина, держслужбовця. І ці мішки грошей, і ці «нрави». І на Вінниччині є така проблема. У нас навіть керівника МСЕК призначили без конкурсу. Чому його не оголошували? Чи будуть у Вінницькій області перевірки таких «липових інвалідів», як і МСЕК?

— Ну, насправді ситуацію, яка відбулась у сусідньому Хмельницькому, навіть корупцією не назвеш. Це якась жадоба до грошей. Це просто жах. Але насправді це показало вади діючої системи. Тому Міністерство охорони здоров’я України розробило зміни до законодавства з метою реформування МСЕК, про що розпочато консультації з громадськістю. В цілому такі структури як МСЕК, ВЛК складно піддаються змінам. Тому самих лише законодавчих нововведень недостатньо. Потрібен постійний моніторинг та контроль з боку громадськості та відповідальних органів. Наразі перевірки цих структур будуть здійснені на усіх рівнях.

На жаль, справді, з початку повномасштабного вторгнення у Вінницькій області голова обласної ради одноосібно призначає керівників комунальних закладів. І та людина (Юлія Даниленко — ред.), яка очолює МСЕК у Вінницькій області, призначена розпорядженням голови облради, яке підписав В’ячеслав Соколовий.

— Так склалось в області, що чомусь керівників не лише МСЕК, але й інших комунальних закладів, лікарень, театрів, філармонії, інших призначають без погодження з профільними департаментами та ОВА. Чому так відбувається? Це викликає обурення. Адже раніше ці кандидатури відбирали за конкурсами, обговоренням з громадськістю, депутатами?

— Тут я говорила б не стільки про обурення, як про право депутата обласної ради мати голос і обирати керівника в сесійній залі, і це право, безумовно, порушується. В Законі України «Про правовий режим воєнного стану» чітко зазначено, що призначення на відповідні посади без конкурсного відбору здійснюється суб’єк­том призначення. Суб’єк­том призначення керівників обласних комунальних закладів є обласна рада, тобто увесь депутатський корпус, а не одноособово голова колегіального органу місцевого самоврядування. Тому фактично, наразі, процес призначення керівного складу обласних комунальних установ відбувається з порушенням законодавчо визначеної процедури і неуповноваженим суб’єктом. У майбутньому це може мати негативні наслідки для стабільності функ­ціонування системи комунальних закладів та установ.

Загалом призначення — це дуже важливий етап. Адже це обласні комунальні установи, на які витрачаються кошти обласного бюджету, усіх територіальних громад, і коли ми призначаємо того чи іншого керівника, то він має пройти тестування на знання законодавства, прийти до сесійної зали, ознайомити депутатський корпус і громадськість з програмою розвитку закладу. Ми, депутати, бо і я є депутатом Вінницької облради, мали б поставити йому запитання від імені виборців. А так, виходить фактично, це кулуарні призначення, про які ми дізнаємось зі ЗМІ. Я переконана, що це знижує рівень якості роботи, бо конкуренція завжди породжує якість.

Ось буквально днями ми прочитали в ЗМІ про призначення керівника Вінницького обласного геріатричного пансіонату у Тиврові.

Це не говорить про те, що всі керівники погані, ні. Але це говорить про процес. Що він має бути публічним і відповідати діючому законодавству.

Мені здається, що призначення у такий спосіб керівників закладів завідомо ставлять їх у неви­гідне становище.

На квіти у деяких громадах 4 млн, а на фронт скільки?

— Було і є чимало протестів, щоб громади побільше коштів відправляли для допомоги ЗСУ. А не всі громади, хоча й мають кошти, поспішають ними з військовими ділитись у тій мірі, в якій реально можуть. Наприклад, громада витратила 4 млн на квіти. Ви можете впливати на це?

— Насправді в цьому абсурдність не доведеної до кінця реформи децентралізації. Тому прямих впливів адміністрацій на те, щоб громади нас чули і виконували, у нас немає. Інколи і на підвищених тонах доводиться нагадувати нашим керівникам, завдяки кому вони сидять у своїх кабінетах і кріслах.

Але я хочу, щоб громади дуже чітко розуміли, тому що не всі з них працювали з 2014 року в системі органів влади. І не всі пам’ятають час, коли почали повертатись перші ветерани. І я хочу застерегти керівників громад, що ми маємо пам’ятати, що ветерани повернуться і запитають про те, що було зроблено для перемоги.

Я після того, коли проведу вручення посмертних нагород, часто йду на зустрічі з військовими, де ми передаємо РЕБи, БПЛА для ЗСУ, інше необхідне устаткування. І ви знаєте, під час цих зустрічей я завжди кажу нашим підприємцям, що чим більше ми будемо передавати зброї, тим менше посмертних нагород ми будемо вручати.

Чи піде у декретну відпустку Наталя Заболотна?

— Наталя Михайлівна, Ви тепер точно одна в Україні жінка, яка виконує обов’язки голови ОВА при надії. Плануєте йти в декретну відпустку? Чи залишитесь працювати?

— По-перше, це буде залежати від людини, яка буде призначена на посаду начальника Вінницької обласної адміністрації. Тому що за процедурою, коли приходить голова (начальник), усі профільні заступники мають скласти свої повноваження. Тому будемо дивитися, хто буде призначений очільником Вінницької області. Хотілося б, щоб це була людина, яка обрала б роботу на благо області, тоді, я думаю, можна говорити про те, що можна було б і продовжити працювати.

Але я інколи розумію, що 22 роки віддала цим стінам і роботі на благо Вінницької області. Починаючи з посади головного спеціаліста до посади першого заступника. Тому мені здається, що моя сім’я заслужила, щоб я побула з ними. І може статись так, що я із задоволенням певний час побуду із сім’єю. Дай Боже, щоб все нормально склалося.

Але я готова своїм досвідом і вмінням, знаннями поділитись. Щоб усе те, що запущено та впроваджено, налагоджено в області, продовжувало працювати.

— А Ви знаєте вже, хто буде начальником ОВА Він­ниччини?

— На жаль, не знаю. Але з досвіду знаю, що чим більше кандидата обговорюють, тим менше шансів у такого кандидата на призначення — це вже з досвіду. Щовівторка і що­п’ятниці відбуваються засідання уряду. Тому це призначення може відбутись будь-якого засідання.

— У Вас росте донечка Злата. Вона неодноразова чемпіонка з художньої гімнастики, гарно навчається. Напевно, з нетерпінням чекає братика чи сестричку?

— Сьогодні Златці вже 12 років і вона дуже доросла. Продовжує займатись надзвичайно гарним видом спорту — художньою гімнастикою, буквально днями приїхала з чергових змагань. Вона впевнено рухається до нових досягнень. Наші діти в часи цієї війни швидко подорослішали. І Злата розуміє всю ту відповідальність, яка лежить, у тому числі, і на її матусі. Вона дуже це розуміє і тому все намагається робити самостійно.

І направду чекає братика чи сестричку. І дуже хоче, щоб мама проводила з нею більше часу.

— Хто Вам допомагає, що називається, тримає тил?

— Дякую своєму чоловікові та батькам, вони, безумовно, страшенно мені допомагають. Вони — моя опора. Дякую їм за це.

— Ваш чоловік — Олексій Бруслик, заступник міністра, тому проживає у Києві. Ви у Вінниці. Хто до кого більше їздить?

— З моменту, коли я виконую обов’язки керівника ОВА, чоловік до Вінниці.

Бо начальник обласної військової адміністрації має право покидати межі області у виключних випадках.

Спілкувалась
Тетяна Редько