Вона, як показує життя, не змінилася з часу першої публікації у газеті «33-й канал» про схеми та участь у них правоохоронних органів. Так зване «кришування» бандитів тими, хто повинен був захищати державні ресурси від цинічних злодіїв при високих посадах. І вони завжди були «в долі». Пригадайте хоча б резиденцію одного із ексгенпрокурорів України Пшонки. До речі, цікава вийшла лексична гра: «Від Пшонки — до Крупи».
На жаль, ця спілка за роки незалежності повністю змінила суть влади і психологію українського можновладця — хамовитого, безкарного, ненажерливого, дволикого і абсолютно байдужого до інтересів країни та народу. Зважте, все це за гроші платників податків.
До влади рвалися усіма можливими шляхами. Фальсифікували вибори, купували посади, користувалися родинними зв’язками, підбурювали народ на акції непокори, а потім очолювали цей процес і знову влазили у керівні крісла. Бо влада — це великі гроші, земля, нерухомість, дорогі авто, вілли, яхти, літаки. А також невиправдані пільги. Саме тому переважна більшість українських пенсіонерів отримує жебрацьку пенсію.
Хіба це не було очевидним із тисяч журналістських розслідувань?
Через що поклали голови кращі із нашого цеху. І через що ми пережили сотні судів із цинічними покидьками, які потрапляли в поле зору наших публікацій і потім намагалися публічно з допомогою продажних суддів та прокурорів поставити нас на місце: «Щоб слухались». А мафія безкарно процвітала далі і висмоктувала із країни соки в три горла. Попри десятки антикорупційних новостворених структур: «А судді хто?»
Тому і прийшла до нас ця страшна безпричинна війна. Хоча, здається, причина є. Наш зовнішній ворог, який добре знається на корупції, вирішив, що вже остаточно олігархи та мафіозне крило правоохоронців знищили державу. Як не печально, але для них війна стала рідною мамою. Вони почали незаконно збагачуватись на ній у геометричній прогресії. Але і досі клан недоторканних по-крупному залишається безкарним.
На щастя, в Україні вже окреслилось громадянське суспільство, яке стало за справедливість та на захист незалежності. І не лише від зовнішнього, а й від внутрішнього ворога. Нарешті маски зірвано, і його не потрібно «довго і марно» шукати правоохоронцям. Так, він там, де і був завжди. І продовжує жити не за законом, а за цинічним принципом: «Що я з цього буду мати?» Найстрашніший внутрішній ворог, як сказав президент України, знаходиться у скорумпованих правоохоронних органах.
У даному випадку прокурори-законники масово зробили собі незаконну безстрокову інвалідність. Ми вже десятки разів звертали увагу чиновників та правоохоронців на те, що МСЕКи мають ознаки злочинних угруповань. Що там людину без ноги змушують щороку за хабар поновлювати інвалідність, ніби та нога за рік відросте. І ніби в суху землю йшла ця інформація...
А тут — пожиттєва інвалідність для 61 прокурора лише у Хмельницькій області. При руках та ногах. Цікаво, скільки ж їх виявиться в інших областях та в самому Офісі Генерального прокурора? Це ж скільки грошей з бюджету вкрадено на виплати пенсій всім цим фальшивим інвалідам на високих посадах. Хіба ж у них підніметься рука приструнити таку (таких) запопадливих керівників МСЕК?
А хтось поступиться їм частиною бізнесу, хтось поділиться незаконно приватизованою землею чи комунальним майном, хтось занесе валізу вкрадених у вкладників банку депозитів: гроші ж не пахнуть.
Сподіваюсь, що заява Генпрокурора Костіна — щира: «Масштабне службове розслідування було розпочато одразу, як тільки ця інформація з'явилася у медіа. Воно стосується не лише хмельницьких прокурорів, а всіх органів прокуратури — всіх рівнів, включно з Офісом Генерального прокурора, — і є надзвичайно важливим для всієї системи.
Наразі 61 прокурор органів прокуратури Хмельницької області має інвалідність. Сюди входять співробітники з Хмельницької обласної прокуратури та окружних прокуратур Хмельницької області».
Єдине, що не зовсім зрозуміло, чому розслідування розпочали аж після появи інформації у ЗМІ? А де ж була служба внутрішньої безпеки? Чи там теж працюють «інваліди»? Чи, може, в когось із учасників схеми дуже впливовий родич, скажімо, десь у Верховній Раді?
Я вже не знаю, якою буде наступною, після сприяння сотням тисяч ухилянтів та розкрадання гуманітарки, витівка обласканого правоохоронцями бомонду, якщо негайно за участі ветеранів війни не взятися за чистку владних кабінетів, які вже перетворилися «на стайні із свинячими коритами».
Принаймні, «за власним бажанням» звільнювати обласного прокурора Хмельниччини, який розвів і прикривав таку потужну корупційну схему в області (очевидно, що не лише цю) — це плювок в обличчя нашим військовим, які вже третій рік кладуть голови за Україну, справедливість та громадянське суспільство. І за власні кошти купують собі амуніцію, обладнання та автівки, що були у використанні, а потім ще й за гроші отримують законну інвалідність. Це виклик громадянському суспільству та всьому народу із мізерними пенсіями.
Це потворний портрет нашої влади, який вже нарешті виставлений на публічний огляд «у повній красі».
Анатолій Жучинський,
головний редактор газети «33-й канал»
