До того працював в автосалоні, ремонтував автівки. «Сумнівів не було – війна прийшла і з цим щось треба було робити. Нікому з рідних нічого не казав – розвернувся і пішов. Прийшов на роботу, закрив всі питання, віддав машини, що були в ремонті – і став у чергу добровольців, які хотіли потрапити у ЗСУ», – згадує Роман.

«Кардинальних думок, що я зробив неправильний вибір, з того часу ніколи не було», – зізнається «Корона». Не було подібних думок навіть тоді, коли Роман опинився у Бахмуті: «Я розумів, де я та навіщо. І робив все можливе, що від мене залежало для перемоги». Фарт та гарне злагодження – ось, на думку «Корони» те, що допомогло вижити в Бахмуті: «Нам пощастило потрапити під нормальне командування. І наша роль була виконувати чітко ті команди, які давали. І тоді ця вся військова машина працювала як потрібно і давала результати».

Саме в Бахмуті записане легендарне відео, де наші хлопці в тих умовах вітають свого побратима: «Це відео записане майже перед від’їздом. Ми вже чекали на розпорядження на вихід, щоб повертатись в частину. Всі були раді, що живі, хоч і побиті, контужені».

Після Бахмуту Роман одружився: «Коли був там, відчулося, що є людина, яка переживає за мене більше, ніж я сам».

Від виду мирних міст, зокрема і Вінниці, Роман відчуває, як сам каже, «когнітивний дисонанс»: «Дві зовсім різні картини. Там – одна, тут – зовсім інша. Коли повертаєшся з війни, потрібен час, щоб просто увійти в цю колію, побачити, що люди живуть зовсім іншим життям, ніж встиг побачити там».

А щодо версії різного роду ухилянтів, що от коли прийдуть сюди кацапи, тоді ми їх тут і зустрінемо зі зброєю, Роман відповідає: «А навіщо їх тут зустрічати? Потрібно ще там їх зупинити! Не потрібно, щоб мирні люди тут – жінки, діти – це все бачили, ці жахи.

Вдома на «Корону» чекають дружина, син, мати та безліч друзів. Роман каже, що з дружиною мріють про спокій, про домашній затишок.