Цьогорічний саміт БРІКС в окупованій Москвою столиці Татарстану довів байдужість половини світу до України. Їм ближчі дешеві ресурси із РФ.

Яскравим тому доказом слугує не лише візит понад десятка лідерів азійських, африканських і латиноамериканських країн, а й генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй. Антоніу Ґутерриш приїхав до Казані до своїх грошовитих панів — диктаторів путіна й Сі Цзіньпіна на уклін, — наплювавши на всі норми, правила те етикет.

«Генсек ООН відхилив запрошення від України на Глобальний саміт миру у Швейцарії. Втім, прийняв запрошення від воєнного злочинця путіна. Це — хибний вибір, який не просуває мир і лише шкодить репутації ООН», — коментують у вітчизняному міністерстві закордонних справ.

Але присутність Ґутерриша у Казані перебільшена, бо він — символічна фігура, котра нічого не вирішує у світі.
Проте річ навіть не в цьому, а в тому, що ООН — далеко не нейтральна структура, як і її попередниці Ліґа Націй. Там існує Рада Безпеки, де РФ разом із КНР займає одне з постійних місць, маючи право вето.

Глобально ООН була створена для контролю за світовими процесами провідними державами. Тому не дивуйтеся, що вихований у Соціалістичній партії Портуґалії товариш Ґутерриш розглядає демократію не за цінність чи унікальне досягнення, а привілей панівних класів, непорозуміння в історії людства.

У цьому немає нічого дивного: вічний комсомолець Ґутерриш, як і багато західних ліваків, виріс і був вихований у парадигмі антиімперіалізму та антизахідних поглядів. Тема «хижої Америки» та інших англосаксів глибоко вкоренилася в його свідомості.

Отже, казанський з’їзд очільників світових автократій продемонстрував небезпечну тенденцію. Держави-члени БРІКС і ширше — сумнозвісний «глобальний Південь» — задоволені російською воєнною агресією проти України, і, напевно, хочуть, щоби конфлікт тривав ще роками (в ідеалі — завжди, але так все ж таки не буде).

Всі ці Ірани, Бразилії, Індії, Єґипти, Туреччини, Об'єднані Арабські Емірати, Мексики, — нині у виграші. РФ продає їм сировину зі знижками, часто беручи за неї місцевими «фантиками» (юанями, рупіями, ріалами), які потім нема куди подіти — тобто постачання нафти й газу здійснюються de facto задурно.

Всі вони мають якийсь свій ґешефт від постачань до Москви підсанкційних товарів, від Сакартвело та Казахстану до КНР, Сербії, Кирґизстану, Білорусі, Азербайджану, ОАЕ. Мають кривавий ґешефт від кривих схем оплати, які обходять запроваджені обмеження на Visa, SWIFT, Master Card.

Найзубожілішим країнам Африки ресурсна федерація московії роздає за безцінь украдене українське зерно, добрива та інші товари, щоб із цих товаришів створити собі підтримку в ООН. Товариш Ґутерриш освячує цей кривавий торг, адже Кремль грошовитіший і грізніший від якогось Києва, Берліна чи Вашинґтона.

Диктатор путін, якого Захід піддав остракізму, а Міжнародний кримінальний суд (у Гаазі) звинуватив у воєнних злочинах, спромігся прийняти найвищих представників із 36 країн, укотре довівши прогнилість колишнього світового порядку. Горезвісний «глобальний Південь» утер носа «колективному Заходу», котрий досі вагається надавати ЗСУ ефективну далекобійну зброю. А тому на лаві програвших може опинитися Україна, котра тримає стрій, б'ючись за свою свободу і державність.